Яким чином місцевий обранець, його близькі та бутафорські бокси реалізували земельну оборудку в Хмельницькій області
Про це пише СтопКор.
Поки учасники бойових дій місяцями чекають на виділення наділів, у Старокостянтинові на Хмельниччині міська земля безоплатно переходить у приватні руки. Для цього застосовують схему із реєстрацією металевих каркасів як капітальної нерухомості. Зараз на тій локації зводять торговельний комплекс. Правоохоронці вже розслідують цю справу.
У середмісті Старокостянтинова розгортаються події, які наочно демонструють методи маніпуляцій із земельним фондом під час війни. Головними елементами процесу стали заіржавілі конструкції з металу та бетону, оформлені як гаражні приміщення, символічна плата за оренду, блискавичний перепродаж та майбутній супермаркет на колишньому пустирі. Окрім того, у справі фігурує місцевий депутат, який керував профільною земельною комісією, а його дружина зрештою увійшла до переліку кінцевих власників цих територій.
Три наділи, спільна дата, символічні платежі
Ще у 2020 році Старокостянтинівська міськрада в один день затвердила трьом громадянам дозволи на створення проєктів землеустрою для трьох суміжних ділянок по вулиці Ессенській. У листопаді 2022 року — також одночасно — цим же особам надали вказану землю в оренду на 15 років. Розмір річної плати виявився суто номінальним — у межах від 447 до 678 гривень.
Паралельно було скориговано цільове призначення площ — під житлові та громадські потреби. Яким чином такі зміни погодили із Генеральним планом міста, наразі невідомо, хоча Генплан є головним містобудівним документом.
Невдовзі на цих територіях виникли об’єкти, які за документами проходили як гаражі. Візуально вони являли собою металево-бетонні конструкції, що викликали великі сумніви щодо приналежності до нерухомого майна. Однак саме цей юридичний статус відіграв ключову роль.
Законодавче вікно та його вигодонабувачі
Юридичне пояснення того, як у період дії воєнного стану стала можливою безкоштовна приватизація, полягає в нормах права. У 2022 році до Перехідних положень Земельного кодексу України внесли обмеження, яке заблокувало безоплатну передачу державних та комунальних земель у приватні руки. Але згодом правила пом’якшили: норму доповнили винятком, згідно з яким заборона не стосується громадян, котрі вже володіють нерухомістю на відповідній ділянці.
Саме під цю категорію підпали володарі згаданих «гаражів». Зафіксувавши право власності на споруди, вони подали клопотання до муніципалітету, і той безкоштовно віддав їм землю.
Проте існує важливий нюанс. Декан факультету землевпорядкування НУБіП України та заступник очільника Асоціації фахівців землеустрою Тарас Євсюков вказує на критерії розмежування справжніх будівель та тимчасових конструкцій: «Якщо майно неможливо перемістити без руйнування чи значного пошкодження, воно вважається нерухомим. Якщо ж на ділянці просто розмістили металеву раму, яку згодом можна перевезти в інше місце, то до нерухомості такий об’єкт не належить».
До того ж питання викликають габарити виділених площ. Законодавство обмежує площу під гараж максимум однією соткою. Натомість двоє осіб отримали по 6,5 соток, а третя власниця — 10 соток. Отже, ліміти було перевищено у 7–10 разів.
Зміна власників та перепродаж
Саме на цьому етапі координація дій стає найбільш очевидною. Одразу після реєстрації приватної власності на землю всі троє осіб реалізували свої ділянки. Новими покупцями стали матір місцевого забудовника та дружина тогочасного керівника депутатської комісії з питань землі Андрія Поліщука. Ці відомості відображені в його офіційній декларації.
Прикметно, що Поліщук брав участь і у процесі оформлення документів. На заключній стадії він виступав як законний представник однієї із заявниць — Ярослави Чирської, подаючи папери до міськради за її довіреністю, коли ухвалювалося рішення про безкоштовну передачу. Під час спроби журналістів отримати коментарі, депутат припинив розмову, щойно почув запитання про Чирську.
Поспілкуватися з самою Чирською не вдалося, оскільки, за наявною інформацією, вона перебуває за межами країни.
Журналісти змогли зв’язатися з іншою колишньою власницею — Галиною Нич. Її відповідь була лаконічною: «Я нічого не коментуватиму. Я просто віддала ділянку, бо вона мені без потреби. Я літня жінка, пенсіонерка, мені та земля там ні до чого». Питання про деталі угоди та реєстрацію нерухомості на Ессенській жінка проігнорувала, поклавши слухавку.
Синхронність дій як ознака спільного плану
Ознакою чіткої організації є те, що всі три вердикти міськради щодо ділянок ухвалювалися в один день. Крім того, в один і той самий день дружина Андрія Поліщука разом із компаньйонкою викупила всі три об’єкти. Згодом ці наділи об’єднали в єдину площу.
Зараз на цій локації розгорнулося велике будівництво. Робітники на майданчику повідомили журналістам, що тут зводять супермаркет торгової мережі «АТБ». Керівник робіт у відповідь на появу преси намагався завадити відеофіксації.
Редакція направила запит до компанії «АТБ» із питанням, чи знають вони про історію походження цієї землі та чи здійснюється аудит об’єктів перед початком робіт. Представники пресслужби на дзвінки не відповіли, а на гарячій лінії порекомендували очікувати на офіційний розгляд. На момент виходу статті відповіді отримано не було.
Відмови військовим на тлі виділення гектарів «своїм»
Депутат міської ради Сергій Жмурко, який входить до земельної комісії, зазначає, що неодноразово пропонував реалізовувати ці площі через конкурентні торги задля наповнення бюджету: «Ми постійно наполягали на тому, щоб ці ділянки продавалися через аукціони. Це дозволило б залучити гроші в казну громади на соціальні потреби, благоустрій чи фінансування оборони країни, підтримку переселенців тощо».
За його словами, більшість обранців усе одно голосувала за передачу землі, чому сприяв очільник міста: «Депутати ставляться до цього лояльно, оскільки сам мер закликає підтримувати такі рішення. Мені особисто він пропонував віддати свій голос за безкоштовне виділення цієї землі конкретним особам».
Міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук прокоментував ситуацію ухильно, посилаючись на велику кількість документів: «Через ЦНАП до нас надходять сотні й сотні звернень щодо земельних питань. Керівник міста фізично не здатний перевірити кожне з них, він діє в межах регламенту».
Коли журналісти поцікавилися кількістю військовослужбовців, які отримали землю під час війни за схожим алгоритмом, Мельничук заявив: «Наразі земля взагалі нікому не виділяється. А схеми з наданням сервітутів на користування опрацьовували та голосували безпосередньо самі депутати».
Керівник громадської організації «Старкон єднає» Віктор Наконечний висловив різке обурення: «У країні війна. Для фронтовика землі немає, а для сторонніх осіб вона знаходиться. Це системне явище. Очільник міста розподіляє ресурси серед наближених осіб, які зводять комерційні об’єкти під вікнами житлових будинків. Це неприпустимо. Було провадження щодо парку через підписання документації та переказ коштів, але всі фігуранти залишаються на посадах, ніхто не затриманий. Тут є величезний обсяг роботи для НАБУ та ДБР, які мають перевірити всі структури громади».
Розпочато судове розслідування
Правоохоронні органи вже відреагували на ситуацію. Слідчі Головного управління Нацполіції в Хмельницькій області проводять досудове розслідування, а матеріали стосовно ділянок на Ессенській долучили до кримінального провадження. Заступник керівника відділу обласної прокуратури Роман Роговський зазначив: «За цими фактами слідче управління поліції області веде розслідування. Проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування всіх деталей цього правопорушення».
Тарас Євсюков із НУБіП додав, що відповідальність може торкнутися як осіб, які реєстрували майно, так і посадовців, що ухвалювали рішення: «Якщо експертиза чи суд доведуть, що реєстрація була незаконною, оскільки об’єкт не був реальною нерухомістю, правові наслідки чекають на розробників документації та на тих, хто за неї голосував. Тоді громада матиме всі підстави повернути землю у свою власність».
Замість підсумку
Описані події в Старокостянтинові свідчать про системні прогалини у земельному праві, якими користуються навіть під час воєнного стану. Цінні міські території, які мали б забезпечувати потреби ветеранів, внутрішньо переміщених осіб або приносити дохід громаді через відкриті торги, переходять у приватну власність конкретних осіб без жодної конкуренції та ринкової оплати за чітко скоординованим планом.
