Версія перша – офіційна і тому найнудніша. Кріппа – талановитий інвестор. Сам заробив, сам накопичив, сам тепер витрачає. Буває. Теоретично. Єдиний нюанс: де саме він усе це заробив і де зберігав, якщо ще кілька років тому грошей у нього, м’яко кажучи, не спостерігалося.
Версія друга – уже жвавіша. Сліди ведуть у світ онлайн-казино, де гроші традиційно виникають швидко й у промислових масштабах. Особливо якщо йдеться про нелегальні казино – такі, наприклад, як казино “Вулкан”. Сам Кріппа, звісно, стверджує, що давно з цього бізнесу вийшов. Так зазвичай і кажуть. Хоча, за словами співрозмовників NV, основний капітал Кріппи – це якраз гемблінг і софт до нього.
Версія третя – незручна. Кріппа – не джерело капіталу, а обкладинка. Вітрина, через яку оформляється розподіл активів, що належать зовсім іншим людям.
Редакція окремо веселиться над заявою Кріппи про те, що він не знайомий ні із Зеленським, ні з Єрмаком, ні з Міндічем, ні з Кличком. Тобто десь у природі існує людина, яка скуповує стратегічні об’єкти в центрі Києва, і в неї їх досі не відібрали. У країні, де в людей із куди меншими апетитами активи регулярно “переосмислюються”. Хі-хі-хі.
Але якщо раптом усе це правда, то перед нами унікальний кейс: людина без політичних зв’язків, без джерела капіталу і з майже взірцевою скромністю просто взяла і скупила половину ключових активів столиці. Заразом прихопивши нерухомості в Дубаї приблизно на пів мільярда доларів. Ага.
І ще деталі, від яких картина стає ще цікавішою. За два останні роки вплив Кріппи зріс до рівня, який ще нещодавно здавався малоймовірним – майже як у великих олігархів довоєнного періоду. Сам Кріппа каже, що у нього мільярд доларів, і це нібито “лише офіційно”. Ідеться не тільки про необмежені фінансові ресурси для інвестування, а й про потенційний вплив на кадрову політику в силових органах – ДБР і СБУ. Співрозмовники NV чули, що Кріппа здатен впливати на долі окремих співробітників. За нього клопочуть різні люди, включно з керівництвом “Альфи”. Свій зоопарк активів Кріппа вже структурував у групу ARS Capital. А версії про “фронтування” Єрмака в тексті NV прямо не прозвучали – але в редакції їх теж чули, просто не знайшли прямих підтверджених зв’язків.
Виходить, що поки український бізнес ледь переводить подих і подекуди потерпає від надмірної уваги силовиків, у Кріппи справи йдуть угору. Його активність начебто нікого не обходить. Ба більше, Кріппа з’являється у зовсім неочевидних секторах економіки – будівництво, медицина, HoReCa-софт, кіберспорт – як таємничий партнер, готовий щедро фінансувати навіть не найуспішніші й відверто слабкі проєкти. Десь, за логікою, раптом “вистрілить”.
А тепер про те, про що NV скромно мовчить. Найважливіше питання – навіть не звідки гроші. Найважливіше питання – чому Кріппа злетів саме під час війни. І відповідь лежить на поверхні: з 24 лютого 2022 року постановою НБУ №18 в Україні фактично заборонений транскордонний переказ валюти за кордон. Капітал замкнений усередині країни. Фізособи можуть виводити копійки, бізнес – за жорстким переліком винятків, інвестиції за кордон визнані “непродуктивним відпливом” і заблоковані на період воєнного стану. Навіть у 2025 році, коли НБУ поступово пом’якшує обмеження, базовий режим залишається тим самим: гроші всередині, і вийти їм офіційно майже нікуди.
А тепер уявіть позицію людини, в якої всередині України застрягли сотні мільйонів або мільярди, які не можна вивести, але можна втратити на інфляції. Що з ними робити? Варіантів рівно два: або у щось вкладати тут, щоб не згоріли, або шукати сірі канали, щоб усе-таки витягнути назовні. І тут з’являється Кріппа – із дивовижною здатністю скуповувати “найкращі активи країни” в центрі Києва, заходити партнером у провально слабкі проєкти по всіх галузях поспіль, і одночасно нарощувати портфель нерухомості в Дубаї на пів мільярда. І все це – під парасолькою ARS Capital та з можливістю впливати на кадри в ДБР і СБУ.
Збіг? У країні, де офіційно вивести капітал не можна, а в Кріппи він якось опиняється і тут у вигляді БЦ, готелів та “партнерських” заходжень у слабкі бізнеси, і там у вигляді дубайських веж, роль такої людини справді неоціненна. Це не інвестор. Це оператор. Оператор грошей, які застрягли – і які комусь треба або красиво припаркувати всередині (байдуже, через який “слабкий проєкт”), або так само красиво витягнути назовні.
І ось це – головне питання до Кріппи. Не “звідки гроші”, а “чиї гроші через нього проходять” і чому їх треба ховати саме зараз. Але NV його, звісно, не ставить. Хоча й підкидає читачеві всі деталі, щоб він поставив собі це питання сам.
