В українській антикорупційній реальності знову підтвердилося головне правило: масштабні тіньові схеми живуть і процвітають виключно доти, доки мають надійний силовий «дах» на найвищих кабінетних рівнях. Гучне викриття детективами Бюро економічної безпеки (БЕБ) гігантського конвертаційного центру з фантастичним обігом у 23,5 мільярда гривень стало можливим лише тому, що в країні на кілька днів утворилося унікальне «вікно можливостей». Силові вертикалі втратили контроль, а податкова на короткий міг залишилася без покровительства з боку Офісу Генерального прокурора.
Анатомія конвертцентру-монстра: 200 компаній і 8 тисяч ФОПів
Масштаби викрирої схеми вражають навіть на тлі звичних українських реалій. За даними слідства, через тіньову «м’ясорубку» пройшло близько 200 підприємств-клієнтів, 97 компаній-прокладок та колосальна армія фіктивних суб’єктів — понад 8 тисяч фізичних осіб-підприємців (ФОП).
Експерти нагадують: безтоварні операції, системні «скрутки» та масове формування фіктивного ПДВ на такі суми просто фізично не можуть існувати без прямої участі та «кришування» з боку посадовців Державної податкової служби (ДПС). На відміну від митниці, де можна швидко пропустити вантажівку, рух електронних коштів у податковій системі залишає чіткий слід. Викрити подібний конвертцентр працівники ДПС можуть буквально «за три кліки миші».
Проте роками цього не робили з простої причини: тіньовий контроль за конвертаційними центрами є одним із найприбутковіших джерел збагачення як для керівництва податкової, так і для їхніх політичних покровителів.
Хронологія падіння: як руйнувалася вертикаль Кравченка
Реалізація цієї спецоперації сталася одразу після того, як монополія одіозної групи похитнулася. Як свідчать матеріали розслідувань, тривалий час ДПС перебувала під жорстким контролем команди колишнього очільника Київської обласної військової адміністрації (КОВА) Руслана Кравченка, який згодом перебрався до крісла Генпрокурора, та його ставлениці Лесі Карнаух, що виконувала обов’язки Голови ДПС.
На плівках НАБУ зафіксовано, як висопопосадовці відкрито вітали одне одного з призначенням «потрібних заступників» (зокрема, заступника «по цифрі» Ігоря Панченка). Ця змичка податкової та Офісу Генпрокурора гарантувала абсолютну безпеку будь-яким схемам — навіть найгучніші скандали з акцизами чи розкраданням ПДВ просто блокувалися на етапі підготовки.
Проте вересень 2026 року приніс ланцюгову реакцію зачисток:
-
5 вересня: НАБУ виходить із гучною операцією «Карфаген».
-
7 вересня: детективи б’ють по Тернопільській податковій, де керівництво ДПС організувало системний збір 11,5% «відкату» з відшкодування ПДВ бізнесу.
-
14 вересня: Президент відсторонює Руслана Кравченка з посади Генпрокурора.
-
14 вересня: Прем’єр-міністр відсторонює Лесю Карнаух від виконання обов’язків голови ДПС (17 вересня вона остаточно пише заяву на звільнення).
-
21 вересня: БЕБ миттєво реалізує операцію по надвеликому конвертаційному центру на 23,5 млрд грн, який до цього роками «не помічали».
Поза законом чи за законом?
Цей кейс оголює головну хворобу української правоохоронної системи: детективи та чесні слідчі на місцях чудово знають про всі схеми, проте стратегія відомств роками визначається не законами, а корупційними «поняттями» керівництва.
Період тимчасового безвладдя в Офісі Генпрокурора та податковій наочно показав: щойно зникає політичний «дах», правоохоронці отримують можливість працювати за призначенням. Питання лише в тому, чи надовго вистачить цього «вікна можливостей», перш ніж нові політичні команди поділять потоки і все повернеться на круги своя.
