Поки аграрний сектор України боїться за виживання та працює в надскладних умовах через повномасштабну війну, недобросовісні імпортери продовжують вигадувати нові фінансові схеми для ухилення від сплати податків у державний бюджет. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області поставив крапку у гучній справі проти колишньої керівниці ТОВ «Фінансова технологічна компанія» (ТОВ «ФТК») Ірини Йовенко, яка організувала цинічне заниження митної вартості імпортних добрив. За вчинені махінації порушницю зобов’язали сплатити до бюджету майже 800 тисяч гривень штрафу.
Суть корупційної схеми: як приховували мільйони на залізничних перевезеннях
Як випливає з матеріалів судової справи № 686/16458/26, резонансне порушення митних правил було зафіксоване під час ввезення до України великих партій гранульованого добрива (діамофоска NPK) із Румунії восени 2023 року. Сукупна вага імпортованого вантажу тоді перевищила 1839 тонн.
Згідно з офіційними митними деклараціями, які компанія оформлювала через митного брокера, постачання здійснювалося на умовах DAP – Вадул-Сірет (відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2020). Такі умови передбачають, що продавець товару бере на себе всі витрати на транспортування продукції безпосередньо до державного кордону України, і ці витрати за замовчуванням мають входити до загальної митної вартості.
Проте, як показав подальший постмитний контроль, реальність виявилася зовсім іншою. Спеціалісти митниці викрили грубі розбіжності, проаналізувавши рух фінансів, податкові накладні та залізничні документи. З’ясувалося, що ТОВ «ФТК» у паралельному режимі та в обхід законного декларування окремо оплачувало послуги з організації та експедування залізничних перевезень територією іноземної держави (Румунії) на користь компанії-експедитора ТОВ «Європейські стандарти логістики» (ТОВ «ЄСЛ»).
Масштаби прихованих витрат на закордонний фрахт вражають:
За першою партією товару додатково було сплачено 1 358 619,21 грн;
За другою партією товару — 1 514 490,00 грн.
Сукупна сума прихованих від податкової закордонних транспортних витрат перевищила 2,87 млн грн. Оскільки ці кошти навмисно не включили до бази оподаткування, державний бюджет недоотримав обов’язкових митних платежів — ввізного мита та податку на додану вартість (ПДВ) — на загальну суму 798 724,36 грн.
Аргументи захисту та суворий вердикт Феміди
Під час судового процесу адвокат ексдиректорки Ірини Йовенко намагався всіляко розвалити справу, наполягаючи на закритті провадження через нібито відсутність складу правопорушення. Захист апелював до того, що первинне митне оформлення у 2023 році пройшло успішно і без жодних претензій від контролюючих органів. Крім того, юристи запевняли, що контракт базувався саме на умовах DAP (де витрати до кордону формально закладені продавцем), а додаткові транзакції нібито стосувалися специфічної допомоги з вагонами та платформами. Також акцентувалася увага на тому, що митники склали офіційні протоколи лише у березні 2026 року, при цьому не проводячи повноцінної документальної виїзної перевірки.
Проте суддя Хмельницького міськрайонного суду Юрій Дем’янов повністю відхилив намагання захисту уникнути відповідальності. Ретельно дослідивши банківські виписки, офіційні акти виконаних робіт та робоче листування з експедиторами, суд дійшов беззаперечного висновку: задекларовані умови DAP на практиці виконані не були, оскільки реальний тягар оплати закордонної логістики покладався на українського покупця.
Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, подібні витрати є невіддільною частиною митної вартості та підлягали обов’язковому декларуванню й оподаткуванню.
Суворе покарання для порушниці
За результатами розгляду справи суддя ухвалив постанову, якою визнав Йовенко Ірину Василівну винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (ухилення від сплати митних платежів).
На колишню очільницю компанії накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми несплачених митних платежів — 798 724,36 грн, а також додатково стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн. Цей випадок вкотре демонструє, що махінації на імпорті стратегічних товарів під час війни не залишаються безкарними, а держава продовжує виявляти та жорстко карати фінансові порушення в тилу.
