Державне підприємство НАЕК «Енергоатом» вкотре продемонструвало віртуозне володіння навичками закритиці. 4 вересня компанія відзвітувала про укладення масштабного контракту на 7,80 мільярда гривень ($175,07 млн) із американською корпорацією Holtec International, проте головні деталі угоди — включно з цінами за одиницю обладнання — надійно сховали за грифом «комерційна таємниця».
Мільярдний контракт без жодної конкуренції
Згідно з даними системи «Прозорро», договір із американським виробником було підписано 27 серпня, а самі поставки мають тривати до 30 листопада 2030 року. За цей час Holtec International зобов’язалася поставити в Україну 41 систему зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП). Ці системи призначені для сховища ВЯП українських АЕС із реакторами типу ВВЕР-1000.
Проте перевірити адекватність цін суспільству не вдасться: закупівлю провели за переговорною процедурою без жодних відкритих торгів, пославшись на відсутність конкуренції з технічних причин.
Чому «Енергоатом» виправдовує монополію американців
В офіційному обґрунтуванні замовник посилається на технологічні особливості Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Під час будівництва сховища була закладена виключно технологія Holtec International, яка передбачає використання спеціальних багатоцільових контейнерів (зокрема БЦК-31, БЦК-85 та контейнерів зберігання HI-STORM 190).
Крім того, технічні специфікації обладнання були розроблені американською корпорацією та погоджені Держатомрегулюванням, а проєкт будівництва ЦСВЯП від компанії «КІЕП» юридично прив’язаний виключно до цієї номенклатури. В «Енергоатомі» наголошують, що безперебійне постачання систем зберігання має критичне значення для безпеки роботи українських атомних електростанцій, особливо в умовах триваючої повномасштабної російської агресії, коли вивезення відходів не можна затримувати.
Водночас прикриття інтересами національної безпеки та неминучою технічною сумісністю стало зручною парасолькою для багатомільярдних витрат. Угода на майже 8 мільярдів гривень виявилася повністю заблокованою від громадського контролю, залишивши платників податків поза будь-яким розумінням того, скільки насправді коштують американські контейнери і чи немає в цих цифрах завищеної маржі.
