Українська атикорупційна Феміда продовжує демонструвати дивовижну м’якість до фігурантів резонансних розкрадань. Вищий антикорупційний суд (ВАКС) ухвалив рішення про зменшення розміру застави з 8 до 2 мільйонів гривень для радника Постійного представництва України при відділенні ООН у Женеві Раміза Рамазанова. Його підозрюють в участі у масштабній схемі привласнення понад 37 мільйонів гривень донорських коштів, зібраних на підтримку України на початку повномасштабного вторгнення.
Деталі судового рішення та запобіжні заходи
Рішення про пом’якшення запобіжного заходу ВАКС ухвалив 12 жовтня 2026 року за клопотанням захисту підозрюваного. Тепер сума застави для чинного дипломата стала в 18 разів меншою за обсяг збитків, які інкримінують усій групі у кримінальному провадженні.
Попри зменшення застави, за Рамазановим формально залишається низка обов’язків:
прибувати за кожною вимогою правоохоронців та суду;
не залишати межі Києва та Київської області без офіційного дозволу;
повідомляти про зміну місця проживання чи роботи;
утримуватися від будь-якого спілкування з іншими підозрюваними та свідками у справі;
здати закордонний та дипломатичний паспорти;
носити електронний засіб контролю (браслет).
Проте аналітики та антикорупційні спільноти ставлять риторичне питання: чи є два мільйони гривень реальним стримувальним чинником для людини, яка підозрюється у володінні мільйонними статками та зв’язках із топчиновниками?
Хто такий Раміз Рамазанов і київське будівельне коріння
Згідно з відкритими даними та розслідуваннями профільних каналів (Absolution Leaks), Раміз Рамазанов походить із родини з міцним столичним корінням. Він є сином Алі Рамазанова — колишнього власника будівельної компанії «Навігаторспецбуд».
Окрім того, Рамазанов-молодший у минулому був молодшим партнером та помічником одіозного Валерія Борисова (ексзаступника міського голови Києва часів Олександра Омельченка, колишнього нардепа та очільника київського штабу «Партії регіонів»). Борисов разом із іншим екснардепом Дмитром Андрієвським володів компанією «Київпідземшляхбуд». Таким чином, кар’єра нинішнього дипломата сягає глибоких кулуарних зв’язків українського будівельного бізнесу та старої столичної політики.
Анатомія справи: як розкрадали кошти міжнародних донорів
Центральною фігурою цього масштабного розслідування НАБУ та САП є Олександр Баньков, який обіймав посаду державного секретаря Міністерства закордонних справ України у 2020–2024 роках. Йому відведена роль ключового організатора злочинної схеми.
За версією слідства, механізм збагачення був цинічним та безпрецедентним:
Збір допомоги на старті війни: Використовуючи високу посаду, держсекретар МЗС переконував іноземних донорів, партнерів та працівників українських посольств за кордоном спрямовувати благодійні пожертви на рахунки підконтрольної громадської організації (зокрема «Центру сприяння міжнародному співробітництву»).
Підміна статусу грошей: На момент вторгнення весь світ намагався допомогти Україні, проте слідство та державні експерти встановили, що ці кошти юридично мали статус цільових бюджетних коштів спеціального фонду МЗС, а не приватних донатів.
Виведення через конвертаційні центри: Отримані мільйони виводилися на рахунки підконтрольних ФОПів та фіктивних фірм, після чого переводилися в готівку через конвертаційні центри для особистого збагачення учасників. Щоб прикрити схему, зловмисники виготовляли підроблені листи та фіктивні грантові угоди.
Загалом НАБУ задокументувало легалізацію та розкрадання понад 37 мільйонів гривень, що на момент вчинення злочину становило близько 1,28 мільйона доларів США.
Підозри у справі отримали чотири особи:
Олександр Баньков (організатор, колишній держсекретар МЗС, якому ВАКС обрав заставу в 10 млн грн);
Раміз Рамазанов (колишній керівник апарату держсекретаря МЗС, чинний дипломат, якому зменшили заставу до 2 млн грн);
Владислав Резніков (радник ексміністра закордонних справ, керівник підконтрольної ГО);
Бухгалтер громадської організації.
Їхні дії кваліфіковано за ст. 190 (шахрайство), ст. 191 (привласнення та розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем) та ст. 209 (легалізація майна, одержаного злочинним шляхом) КК України.
Вершина айсберга: куди поділися мільйони інших посольств?
Експерти зазначають, що 37 мільйонів гривень можуть бути лише крихітною верхівкою величезного айсберга розкрадання гуманітарної допомоги у дипломатичних відомствах.
Особливі запитання викликає діяльність посольств України в інших країнах, наприклад, у Японії. Тоді як президент компанії Rakuten Хіросі Мікітані перераховував мільйонні суми (лише в лютому 2022 року надійшло 8,7 млн доларів), а посол Сергій Корсунський публічно заявляв про загальні надходження через посольство у розмірі від 40 до 50 мільйонів доларів, подальша доля значної частини цих коштів залишається незрозумілою через відсутність прозорої звітності. До того ж відкритими залишаються питання щодо використання криптопожертв, які надходили на офіційні гаманці Резервного фонду України.
Поки суд зменшує застави підозрюваним дипломатам, суспільство вимагає повного та прозорого розслідування того, як саме розчинялися мільйони доларів міжнародної солідарності у розпал війни.
