Українська державна банківська система вкотре стала мішенню для зухвалих оборудок за участю найвищих посадовців. Державні «Ощадбанк» та «Укрексімбанк» виставили на відкритий аукціон скандальний київський торговельно-офісний комплекс Gulliver із фантастичною стартовою ціною у 9,2 мільярда гривень. Проте за цим публічним продажем ховається запекла підкилимна війна, справжній масштаб якої викривають оприлюднені оперативні аудіозаписи.
Плівки з кабінетів Банкової: хто і як рятував активи Поліщука
У розпорядженні правоохоронців опинився фрагмент розмови від 24 лютого 2026 року, де тодішня заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра обговорює з одіозним екснардепом Максимом Микитасем деталі порятунку активу для підсанкційного бізнесмена Віктора Поліщука.
Із розмови чітко слідує, що висока посадовиця в реальному часі володіла закритою інформацією про спецоперації антикорупційних органів:
-
Мудра попереджає співрозмовника, що детективи НАБУ «сидять» у господарському суді у голови Вадима Босого.
-
Перевірки стосуються суддів, які ухвалювали вигідні «забезпечувальні рішення» на користь структур Поліщука.
-
Посадовиця також обізнана про те, що дехто з учасників оборудки уникає зустрічей із нею через активні негласні слідчі дії (НСРД).
Цей діалог оголює парадоксальну реальність: людина, яка обсідала крісло заступниці керівника ОП, фактично координувала зусилля проти державних інтересів та інтересів державного ж «Ощадбанку» (де Мудра раніше працювала), намагаючись допомогти одіозному бізнесмену, чия родина, за даними з плівок, має прямі родинні зв’язки з проросійськими елітами (зокрема з оточенням Медведєва).
Ручне втручання та відкриті питання до судової системи
Найбільш показовим у цій історії є те, що зупинити цей відвертий дерибан державних мільярдів вдалося не завдяки спрацьовуванню антикорупційних чи правоохоронних механізмів, а лише після персонального втручання Президента України, який роз’яснив одіозній чиновниці неприпустимість гри на боці боржників підсанкційного олігарха.
Аукціон на 9,2 мільярда зрештою відбудеться, проте оприлюднені факти залишають по собі безліч важких запитань до правоохоронців: що саме НАБУ виявило у кабінетах суддів, чому голова Господарського суду Києва виявився «зручною опцією» для подібних кулуарних домовленостей, і хто ще у вищих ешелонах влади зливав секретну інформацію про негласні розслідування фігурантам оборудок.
