Українська судова та правоохоронна системи продовжують демонструвати вражаючу вибірково-корупційну сліпоту, коли справа доходить до розплати за злочини колишніх високопосадовців. Попри те, що з моменту передачі матеріалів минуло вже майже два роки, розгляд найрезонанснішого кримінального провадження проти поплічників режиму Януковича фактично заморожували в кабінетах. Лише зараз Шевченківський районний суд Києва спромігся призначити дату розгляду по суті щодо колишнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та екскерівника столичної міліції Валерія Мазана.
Двадцять місяців саботажу: як кабінетні схеми гальмували правосуддя
Згідно з офіційними графіками судових засідань, розгляд обвинувального акта стосовно колишніх топсиловиків призначено на 26 жовтня 2026 року.
Проте за цими сухими датами ховається відвертий адміністративно-судовий саботаж. Обвинувальний акт надійшов до суду ще у січні 2025 року. Українська Феміда витратила неймовірні 20 місяців лише на те, аби передати справу до розгляду. Жодних логічних пояснень чи розумних аргументів щодо такої аномальної затримки суд так і не надав. Експерти та правозахисники зазначають: подібне штучне затягування процесів проти втікачів рідко буває випадковим. Воно часто свідчить про приховані домовленості, спроби розвалити доказову базу та захистити фінансові активи й нерухомість одіозних фігурантів, які за роки перебування при владі встигли нажити чималі статки через корупційні схеми.
Кривавий розгін Майдану та мільйонні статки втікачів
Нагадаємо, що Захарченку та Мазану інкримінують організацію масових вбивств, замахів на життя, викрадень і жорстоких катувань учасників Революції Гідності, а також масштабне перевищення влади. Усі ці злочини супроводжувалися системним розкраданням бюджетних ресурсів та збагаченням силовиго апарату.
Оскільки обидва фігуранти втекли з України та переховуються за кордоном (де мають кошти на безбідне життя завдяки виведеним раніше капіталам), суд проходитиме заочно. Попри те, що вони уникають фізичної присутності, затягування процесу на 20 місяців ставить під сумнів ефективність боротьби з наслідками корупції минулого. Суспільство досі чекає не лише на символічний вирок, а й на повну конфіскацію їхніх прихованих активів та арешт усіх фінансових потоків, які роками живили репресивну машину колишнього режиму.
