Особа, яка виступила співорганізатором демонстрації “Критично захищено” в Капітанівці, через власну компанію пов’язана в реєстрах із фігурантами розслідування НАБУ “Чисте місто” щодо київських земельних оборудок, повідомляє Володимир Бондаренко. Мова йде про Василя Віталійовича Гончарука, 1979 року народження, уродженця Малина, очільника Асоціації виробників безпілотних систем та супутніх технологій “АРМАДА”. Саме ця структура організувала практичний захід Defense Demo Day and Defense Expo “Критично захищено”, по якому 24 липня російські війська завдали балістичного удару: загинуло десять осіб, майже сотня отримали поранення.
Ланцюжок дій, відтворений Бондаренком, має такий вигляд. Гончарук заснував та очолював ТОВ “П-9”. Власниками цієї компанії є двоє осіб: Андрій Михайлович Посохов та Роман Андрійович Блюмін. Обидва, за даними Бондаренка, є фігурантами кримінальної справи №52023000000000154 від 3 квітня 2023 року (операція “Чисте місто”). Посохов у цій структурі виступав вітчимом, на якого оформлювали земельні ділянки, а юридичним супроводом займався заступник керівника КП “Благоустрій” Олексій Мушта. Блюмін же вказаний довіреною особою Олександра Спасибка — соратника Комарницького та колишнього заступника Кличка з питань містобудування та землі. Сама ж фірма “П-9”, за твердженням Бондаренка, залучена у провадженні через ділянку на вулиці Петропавлівській (колишній Фрунзе), 9 (кадастровий номер 8000000000:78:111:0012), що межує з Куренівським ринком. Гончарук, за даними Бондаренка, зареєстрований за цією ж адресою.
Щоб оцінити контекст, у якому опинилася фірма співорганізатора виставки, варто нагадати суть “туалетної схеми”. Колишній заступник директора НАБУ Гізо Углава роз’яснював її механізм: на земельній ділянці реєструвався фіктивний об’єкт нерухомості (наприклад, громадська вбиральня), після чого ділянку поза конкурсом отримували в оренду, а згодом ці “об’єкти” приватизували, відчужуючи землю через корумпованих державних реєстраторів. За матеріалами НАБУ, потрібні рішення ухвалювали депутати Київради та чиновники КМДА, які входили до злочинного угруповання або перебували під його впливом, отримуючи за це гроші та нерухомість. Серед підозрюваних — депутати Київради, включно із чинним головою “земельної” комісії, колишні заступники Кличка, а головним фігурантом справи є колишній “смотрящий” за столицею Денис Комарницький. Сімох із десяти учасників схем затримали 7 лютого 2025 року, а сам Комарницький був оголошений у розшук 10 лютого.
Наприкінці 2025 року про підозру повідомили й Спасибку. У січні 2026 року НАБУ і САП завершили досудове розслідування — це сталося саме в день народження Комарницького.
Ключове питання, яке ставить Бондаренко і яке залишається без відповіді: чому серед цього переліку підозрюваних відсутній Гончарук? Посохов, Блюмін, Мушта, Спасибко та Комарницький присутні у матеріалах. Засновник і колишній керівник компанії, яку слідчі називають інструментом для захоплення землі, залишився поза процесуальним статусом. Можна припустити, що детективи не виявили доказів його причетності, або ж не досліджували цей напрям. Обидві версії залишаються без офіційних коментарів з боку НАБУ.
Щодо офіційно встановлених обставин трагедії: за фактом обстрілу відкрито два провадження — за ст. 438 ККУ (воєнні злочини) та за ч. 3 ст. 367 ККУ (службова недбалість під час організації заходу, що спричинила загибель людей). 25 липня генеральний прокурор Руслан Кравченко заявив про затримання головного організатора заходу, якому повідомили про підозру за ч. 3 ст. 367 ККУ. Наразі він перебуває у лікарні через легкі ушкодження, незабаром суд обиратиме йому запобіжний захід, а в офісі асоціації відбулися обшуки. Прізвища генпрокурор не розголошував.
Офіційні дані щодо організації заходу від генпрокурора свідчать про наступне: на відкриту локацію було запрошено понад триста осіб. Найближче сховище розташовувалося за сто метрів і мало площу тридцять чотири квадратні метри. Запрошення надсилали за дев’ять днів до події, а точні деталі локації — за добу. Жодних погоджень із військовим командуванням, обласною чи районною військовою адміністрацією та іншими профільними органами проведено не було. Сховище у тридцять чотири квадратні метри на триста людей — це пряме нехтування безпековими нормами.
Анонс події, де планувалися демонстрації комплексів РЕБ, FPV-перехоплювачів і радіолокаційних систем, заздалегідь перебував у відкритому доступі в мережі. Захід публічно рекламувався. Водночас Українська рада зброярів після обстрілу закликала утриматися від поширення фото-, відеоматеріалів та геолокацій, повідомивши, що точна адреса учасників публічно не оголошувалася. Логіка розсилки давала адресу за 24 години до початку, проте доба — це стандартний часовий проміжок для збору ворожої агентурної інформації.
Реакція вищого керівництва була одностайною. Керівник Офісу президента Кирило Буданов кваліфікував атаку як воєнний злочин рф, зазначивши, що ворог завдав удару під час перебування в Києві іноземних делегацій. Він наголосив: “в умовах повномасштабної війни організатори таких подій і ті, хто їх погоджує, повинні нести персональну відповідальність за людей. Безпека повинна бути гарантована на найвищому рівні. Якщо цього немає, то й заходу немає”. Президент Володимир Зеленський у зверненні 24 липня підкреслив, що провину за трагедію несе російський терор, однак проведення публічних збройних виставок поряд із житловою забудовою під час війни є неприпустимим, про що неодноразово попереджалося.
Речник Повітряних сил Юрій Ігнат зазначив, що ракета влучила в приватний спортивний об’єкт, а не у військовий полігон. Серед загиблих — співробітник польської оборонної компанії та комунікаційниця Валентина Савіцька. Очільник Brave1 Андрій Гриценюк окремо вказав, що Brave1 не виступав організатором чи партнером заходу.
Основне питання цієї ситуації полягає не лише у факті російської агресії, адже відповідальність за загибель людей повністю лежить на країні-агресорці. Питання в тому, яким чином право на проведення масового заходу для трьохсот фахівців оборонного сектору отримала організація, керівник якої пов’язаний із фігурантами розслідувань щодо вилучення київських земель, і чому інформація про ці зв’язки оприлюднюється у публічному просторі не слідчими органами, а через аналітичні публікації.
