Поки вітчизняний енергетичний сектор мобілізує ресурси для проходження важкого опалювального сезону, за лаштунками профільних відомств розгортається типовий номенклатурний скандал. Він стосується суміщення посад, збереження тіньового впливу та нехтування базовими засадами державного управління.
Головною дійовою особою інциденту став Юрій Бойко, якого нещодавно затвердили у складі Наглядової ради НЕК «Укренерго» як представника від держави. Задля цього переходу його офіційно позбавили повноважень у дирекції АТ «Українські розподільні мережі» (УРМ). Проте фактичне припинення трудових відносин не завадило посадовцю зберегти за собою робочі апартаменти, службовий транспорт та важелі адміністративного впливу в УРМ, що свідчить про наявність явного конфлікту інтересів.
Статус радника міністра як ширма для збереження привілеїв
Юридично Юрій Бойко наразі не має жодного відношення до операційної діяльності АТ «УРМ». Поза кріслом в «Укренерго» його єдиною офіційною регалією є статус радника очільника Міністерства енергетики (у тексті оригіналу помилково вказано посаду Дениса Шмигаля як першого віцепрем’єра та міністра енергетики). Цей статус є суто консультативним і не передбачає наявності розпорядчих чи управлінських функцій всередині акціонерних товариств.
Втім, усталені стандарти західного корпоративного управління виявилися другорядними перед звичками колишнього топменеджера:
-
Робочий простір: Свій кабінет у центральному офісі «Українських розподільних мереж» Бойко так і не звільнив, продовжуючи використовувати його для щоденної діяльності та проведення зустрічей.
-
Службовий автопарк: За колишнім керівником залишили закріплений автомобіль із водієм від УРМ. Користування транспортом стороннього підприємства для виконання функцій члена Наглядової ради «Укренерго» є нонсенсом для державного сектору.
Неофіційні наради та примусова інституційна агітація
Позапроцесуальна діяльність Юрія Бойка проявилася під час організованої ним неформальної зустрічі з керівниками державних обласних енергорозподільчих компаній, які перебувають в управлінні АТ «УРМ».
Ці збори не мали жодного офіційного статусу чи протоколу, проте перетворилися на інструмент прямого адміністративного тиску. Спираючись на свій статус радника профільного міністра, Бойко наполегливо переконував директорів державних обленерго забезпечити масовий вступ їхніх підприємств до лав громадської спілки «Розумні електромережі України».
Варто наголосити, що зазначене громадське об’єднання очолює Олександр Баранюк — багаторічний бізнес-соратник Бойка та його колишній колега по роботі у попередньому складі Наглядової ради системного оператора «Укренерго».
Вертикаль тіньового лобізму в енергосекторі
У сухому залишку спостерігається класична лобістська комбінація:
-
Отримання статусу члена Наглядової ради ключового оператора магістральних мереж «Укренерго».
-
Збереження матеріально-технічної бази (кабінет, авто) та неформальних важелів керування в «Українських розподільних мережах» через консультативний статус у міністерстві.
-
Використання кулуарного впливу для примусового переведення державних енергокомпаній під егіду структури свого давнього партнера.
Ситуація, коли чиновник Наглядової ради одного стратегічного монополіста негласно втручається в роботу операторів розподілу іншого ведомства заради просування приватних інтересів, виходить за межі порушення професійної етики. Це пряме ігнорування антикорупційного законодавства, на яке зобов’язане відреагувати Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК).
