У серпні 2026 року колишній очільник оборонного відомства Олексій Резніков знову гучно повернувся в публічний простір із добре знайомою тезою: ніяких яєць по 17 гривень не існувало, прямих контрактів міністерство не уклавало, усі скандали були спланованою режисурою, а остаточні висновки варто робити виключно після судового вироку, про що нагадує канал «Невероятно, но факт».
Формальна юридична логіка ексміністра бездоганна лише в одному: статус підозрюваного у кримінальних провадженнях він дійсно не отримав. Проте самі розслідування щодо махінацій під час закупівель часів його керівництва нікуди не зникли, а от його прямі підлеглі та заступники вже обросли цілком конкретними підозрами й кримінальними справами.
Харчові мільйони: яйця по 17 грн та хорватські готелі
Перший системний колапс вибухнув у січні 2023 року, коли журналіст Юрій Ніколов оприлюднив скандальний контракт на постачання армійського харчування. Згідно з документами, яйця для ЗСУ закуплялися по 17 грн за штуку (при ринковій роздрібній ціні близько 7 грн), а картопля — по 22 грн за кілограм (замість 9 грн). Під цими контрактами стояли підписи Богдана Хмельницького, який очолював департамент закупівель Міноборони.
Масштаби афери, розкриті згодом НАБУ, вразили суспільство. Дві пов’язані компанії під єдиним контролем у період із серпня по грудень 2022 року викачали з бюджету понад 733 млн грн надприбутку. Частину цих грошей виводили через дивіденди та поворотну фінансову допомогу, спрямовуючи, зокрема, на фінансування готельних проєктів у Хорватії. Лише після публічного розголосу ціни знизили на 11 позиціях, що, за оцінками слідства, врятувало бюджет від розтрати ще 788 млн грн.
Кульмінація історії настала 30 червня 2025 року, коли детективи НАБУ прийшли з обшуками до самого Олексія Резнікова, вилучивши його непочищений мобільний телефон із робочими чатами та документи. У вересні розслідування завершили, оголосивши підозру керівнику департаменту, який «не помітив» очевидних цінових аномалій. Сам же Резніков і далі перебуває в комфортному статусі свідка.
«Золоті» куртки та скандальна турецька постапка
Другий гучний епізод стосується постачання 180 тисяч зимових курток для військових турецькою компанією Vector Avia на загальну суму близько 30 млн доларів. За документами розслідувань, у турецьких інвойсах вартість однієї куртки становила 29 доларів, тоді як на митній території України вона дивним чином зростала до 86 доларів. Серед бенефіціарів постачальника засвітився Олександр Касай — племінник народного депутата Геннадія Касая, який входить до комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони.
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз підтвердив, що вироби абсолютно не відповідають зимовим вимогам і не можуть використовуватися за цільовим призначенням. У межах провадження СБУ №420221000000000622 на суму 900 млн грн суд наклав арешт на 46 тисяч курток та 42 тисячі штанів.
Тодішній міністр публічно заявляв, що готовий піти у відставку, якщо журналісти доведуть незимовий характер обмундирування. За тиждень заяву він справді написав, і 5 вересня 2023 року парламент підтримав його відставку 327 голосами. Хоча у лютому 2025 року Вищий антикорупційний суд зняв арешт із більшої частини партії на прохання армійської логістики через гострий дефіцит одягу, ні експертизи, ні кримінальні справи не випарувалися. Підозри у цій справі отримали ексзаступник міністра В’ячеслав Шаповалов та той самий головний закупівельник Богдан Хмельницький.
Зручна позиція «стороннього спостерігача»
Сьогодні колишній очільник міністерства активно роздає інтерв’ю та закликає суспільство вірити судам, повністю ігноруючи колосальний цифровий слід власної каденції:
-
733 млн грн надприбутку на харчуванні;
-
788 млн грн заблокованих завдяки розголосу розтрат;
-
куртки з триразовою націнкою та збитками на 900 млн грн.
У сухому залишку вибудовується парадоксальна конструкція: ключові підлеглі та заступники ексміністра ходять із підозрами, телефон самого очільника відомства досліджують детективи, але через три роки він продовжує виступати виключно у ролі стороннього спостерігача й морального арбітра, який пояснює громадянам справжню «природу» корупційних скандалів у власному міністерстві.
