Історія майнових декларацій начальника одного з відділів Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції Едуарда Панченка — це не випадкові збіги, а чітка, повторювана роками схема переміщення та примноження активів, яка систематично не збігається з його офіційними доходами.
У 2015 році Панченко — начальник відділу Департаменту захисту економіки. У нього квартира 52 м² у Києві (куплена 2012-го за 446 тис. грн), у дружини — будинок 273 м² у Києві (вартість та джерело не вказані) та Toyota Camry 2012 року. Уже тоді майновий дисбаланс кидається в очі.
2016 рік: Панченко продає свою квартиру за 1 млн грн і за 149 тис. грн купує 10 соток землі в Києві… у власної дружини, яка придбала цю ділянку місяцем раніше за ту саму суму. Економічного сенсу в цій операції немає. Решта коштів, за логікою декларацій, іде на будівництво будинку 243 м² у Києві (вартість не вказана). Водночас дружина купує половину ділянки 18 соток у Софіївській Борщагівці за 130 тис. грн і починає зводити будинок 193 м². Її офіційний дохід у поліції — близько 50 тис. грн на рік, власних декларацій немає.
2017 рік: Панченко продає все своє нерухоме майно за 3,1 млн грн (хоча роком раніше вкладення в нього не перевищували 1 млн). Після цього він переїжджає до поліцейського гуртожитку, а гроші фіксуються як готівка. Влітку того ж року колишня дружина купує квартиру 87 м² у Києві без вказівки вартості. Панченко переїжджає до неї та продовжує користуватися її автомобілем.
2018 рік: Панченко переїжджає до родички, яка раптово набуває будинку 113 м² та 10 соток землі у Софіївській Борщагівці. 2019-го він переходить до ДСР. 2020-го колишня дружина забирає Toyota Camry. 2021-го в неї з’являється новий будинок 262 м² у Софіївській Борщагівці з ділянкою 8 соток — джерела коштів не розкриваються.
2023 рік: Панченко стає власником одразу двох квартир у Софіївській Борщагівці — 111 м² та 87 м². Вартість не вказана, видатків немає, грошові залишки майже не зменшуються. Нерухомість з’являється «з повітря».
2025 рік: Панченко спільно з Науменко Наталією Миколаївною купує частину ділянки 8 соток у Софіївській Борщагівці загальною вартістю 8,9 млн грн. Його внесок — 2,2 млн грн (фактично всі гроші). За кілька тижнів він продає інше майно за ті самі 2,2 млн грн — готівка повністю відновлюється.
Схема повторюється роками: різке зростання цін при продажу, купівля та будівництво без вказівки вартості, концентрація активів у колишньої дружини та родичів, відсутність їхніх декларацій, «кочуюча» готівка, яка зникає та повертається з точністю до гривні.
Це не просто рівень життя. Це системний обхід фінансового контролю та демонстративна безкарність з боку керівника підрозділу, який саме й має боротися з економічними злочинами.
Поки країна веде криваву війну за виживання, а тисячі громадян віддають останнє на потреби фронту,…
Розслідування колишнього прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Станіслава Броневицького викрило безпрецедентну за масштабами та цинізмом…
Столична влада під час війни продовжує спрямовувати мільярдні бюджети на соціальні програми, які на практиці…
Українська феміда знову дивує суспільство цинізмом судових рішень та процесуальними маневрами. Велика палата Верховного Суду…
Поки українська економіка працює на межі можливостей, а кожен тиловий податок і кожна гривня з…
Коли країна щодня платить найвищу ціну за виживання, а місцеві бюджети мали б спрямовувати кожну…