Корупція в Україні залишається головною гальмівною колодою на шляху до євроінтеграції та верховенства права. Поки країна веде екзистенційну війну за виживання, окремі представники судової гілки влади продовжують демонструвати кричущі статки, які ніяк не корелюють з їхніми офіційними заробітками. Черговим яскравим маркером цієї системної кризи стала перевірка Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) декларації судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Романа Сеника.
Анатомія судового збагачення: хронологія маніпуляцій
Масштабна перевірка декларації судді, що тривала з 23 лютого по 22 червня, викрила класичну схему приховування реальних статків. 15 травня 2024 року Роман Сеник спільно з дружиною придбав у спільну часткову власність житловий будинок площею 223 кв. м та земельну ділянку на 206 кв. м у Львові. Продавцем виступив Володимир Федина, а офіційна ціна угоди склала 4,27 млн грн (4,24 млн за будинок і 30 тис. грн за землю).
Проте проста математика доходів і витрат, яку провели аналітики НАЗК, засвідчує глибоку прірву між легальними фінансами родини та реальним цінником маєтку:
-
Офіційні ресурси до купівлі: На кінець 2023 року суддя декларував 50 тис. доларів і 500 тис. гривень готівкою, а його дружина — ще 200 тис. грн. До дня угоди подружжя заробило 1,12 млн грн (зарплати у судді та Львівському НДІ судових експертиз, а також пенсія). З урахуванням витрат на життя та погашення позики (238,4 тис. грн тому ж продавцю Федині), максимальний легальний залишок готівки склав 3,19 млн грн.
-
«Дірка» в мільйон: На саму покупку будинку не вистачило 1,08 млн грн. НАЗК зафіксувало цю суму як дохід із невстановлених джерел, якого у декларації просто не існує.
Готівка, яка «росте» після її витрачання
Найбільш цинічним у цій історії є те, що відбулося з фінансами судді після придбання нерухомості. За логікою економічних процесів, віддавши понад 4 млн грн за будинок, родина мала залишитися без готівки. Проте у декларації за 2024 рік суддя демонструє зовсім іншу картину: 70 тис. доларів і 800 тис. гривень у себе та 450 тис. гривень у дружини. У перерахунку на курс кінця року це становить 4,19 млн грн готівки.
НАЗК наголошує: з урахуванням офіційних доходів за друге півріччя та витрат на життя, родина фізично не могла відкласти понад 899,4 тис. грн. У результаті різниця між реальною готівкою та задекларованою сягнула 3,29 млн грн. Саме стільки, на думку агентства, у декларації «намалювали» задля легалізації сумнівних активів. У сукупності обсяг недостовірних відомостей досяг 4,38 млн грн.
Дрібниці чи системне приховування?
Окрім головного мільйонного розриву, перевірка виявила цілий шлейф «технічних» помилок, які чітко ілюструють рівень прозорості суддівського корпусу:
-
Вартість львівської квартири площею 69,8 кв. м була вказана як «не відомо», хоча за іпотечним договором 2014 року вона коштувала 592 тис. грн.
-
У другій квартирі допущено помилки з датою та сумою частки.
-
У радянському автомобілі ЗАЗ-1102 (1992 року випуску) навмисно чи випадково не вказано VIN-код.
-
Повністю проігноровано банківські рахунки дружини в Універсал Банку.
-
Видаток на придбання власної половини будинку (2,12 млн грн) взагалі зник із розділу правочинів.
Сам суддя вирішив обрати стратегію ігнорування: запит НАЗК повернувся без вручення, а в кабінеті реєстру декларацій його так і не відкрили. Наразі матеріали спрямовані до Вищої ради правосуддя для відкриття дисциплінарного провадження, а також до органів розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 ККУ (декларування недостовірної інформації).
Корупція в судовій системі України й надалі залишається головним викликом для держави, адже подібні випадки демонструють, що навіть під час повномасштабної війни окремі служителі Феміди продовжують жити за принципом повної безкарності.
