Поки українська освіта виживає в умовах постійних викликів, воєнного часу та хронічного недофінансування, в тилу продовжують розквітати «віртуальні» трудові відносини. Журналісти проєкту «Стоп Корупції ТБ» оприлюднили гучне розслідування щодо проректорки Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) Інни Костирі. Нагадаємо, нещодавно ми писали про неї тут: «Діаманти з держбюджету, 190 сторінок чужого тексту та «віртуальна» зарплата: розгромне розслідування про статки й махінації проректорки КНУКіМ Інни Костирі». За даними розслідувачів, вона сумарно провела за кордоном майже чотири роки з початку повномасштабного вторгнення, весь цей час офіційно залишаючись у штаті вишу та зберігаючи посаду й, вочевидь, заробітну плату.
3 роки і 9 місяців «на дистанції»
Згідно з матеріалами розслідування, Інна Костиря загалом проживала поза межами України 3 роки та 9 місяців. Виникає цілком закономірне запитання: яким чином можна повноцінно виконувати обов’язки проректорки українського університету культури, перебуваючи за тисячі кілометрів від робочого місця?
Коли журналісти звернулися безпосередньо до КНУКіМ по коментар, представник вишу зустрів їх із показною відкритістю, проте чіткої ясності не додав. За його словами, станом на момент розмови пані Костиря вже не працює в університеті — її контракт завершився 19 серпня, після чого правовідносини не продовжили. На запитання ж про те, чи перебувала вона взагалі в Україні, поки обіймала посаду, представник університету відповів ухильно: мовляв, «важко сказати», а консультації можна проводити і в онлайн-режимі. Тобто наказ був, посада існувала, виплати нараховувалися, а от де фізично знаходилася посадовиця — адміністрація вишу уточнити не захотіла чи не змогла.
Університет просить «почекати» з відповідями про зарплати
Аби перевірити слова представників вишу документально, редакція направила до КНУКіМ офіційний запит на публічну інформацію. Журналісти вимагали надати конкретні дані:
-
Чи виконувала Інна Костиря свої посадові та педагогічні обов’язки у 2023–2026 роках?
-
Яким було її фактичне навантаження та робоче місце?
-
Які кошти та надбавки вона отримувала за цей період?
-
Чи оформлювалися їй офіційні відпустки на час перебування за кордоном?
Однак замість цифр та документів університет надіслав відписку. У відповіді зазначалося, що розгляд запиту потребує подовження строку опрацювання через «необхідність збору великого обсягу інформації» (відповідно до ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Виникає питання: скільки часу насправді потрібно адміністрації вишу, аби підняти табелі обліку робочого часу, накази про відпустки та відомості нарахування зарплати однієї конкретної співробітниці?
Чому це більше ніж просто етичне питання
Юристи та антикорупційні експерти зазначають, що подібні кейси виходять далеко за межі морально-етичної площини. Якщо розслідування та майбутні перевірки підтвердять, що посадова особа отримувала масштабні державні кошти (заробітну плату) за роботу, яка фізично не виконувалася або виконувалася суто номінально під час багаторічного перебування за кордоном, такі дії можуть містити ознаки кримінального правопорушення.
Зокрема, подібні факти потенційно підпадають під кваліфікацію частини 5 статті 191 Кримінального кодексу України — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах.
Наразі редакція продовжує чекати на офіційну відповідь від КНУКіМ після закінчення терміну подовження запиту. Саме документи мають остаточно підтвердити або спростувати інформацію про те, як державний виш роками утримував «дистанційну» проректорку.
