Поки країна веде криваву війну за виживання, а освіта тримається на волонтерських зборах і донатах, у затишних кабінетах окремих вишів панує зовсім інша реальність. Тут роздають докторські ступені за наглий копіпаст, крутять мільйонні схеми та демонструють рівень розкоші, від якого сліпнуть очі. Скандальне розслідування викрило справжнє обличчя «еліти» Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) — проректорки Інни Костирі. Каблучки за сотні тисяч євро, елітний автопарк, гектари землі та розкішне життя за кордоном під час нібито «дистанційної» праці за бюджетні кошти — деталі цієї історії вражають своєю цинічністю.
Наукова фікція: 190 сторінок плагіату під дахом МОН
Кар’єра Інни Костирі на папері виглядає як підручник з успіху: доктор наук, керівні посади, політичні амбіції. Проте варто зазирнути під обгортку — і перед нами постає класичний памфлет академічної недоброчесності.
Ще у 2017 році відома дослідниця Тетяна Пархоменко рознесла в пух і прах докторську дисертацію Костирі. Результати шокували: із 360 сторінок основного тексту 190 виявилися наглого запозиченнями без жодних посилань, а майже 90 сторінок з цього масиву збігалися з іншими джерелами дощисто — слово в слово. До цього виявилося, що й третина її кандидатської дисертації була написана в аналогічний «здрастуй, чужий інтелект»-спосіб. Що найцікавіше, обидві роботи просувалися під пильним керівництвом одного й того ж наукового керівника — Віктора Андрущенка.
Але справжній кіношний цинізм розпочався на фініші. У 2016 році Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки спокійно затвердила Костирі ступінь доктора політичних наук. Коли ж журналісти надіслали офіційний запит до МОН, відомство цинічно умило руки: мовляв, після змін до законодавства міністерство втратило право переглядати наукові ступені, скарг раніше не надходило, а перевіряти плагіат має… сам університет, у якому і керує пані Костиря. Замкнене бюрократичне коло, де ворона ворону око не виклює.
Від Палацу «Україна» до політичних маскарадів Поплавського
Широкий загал вперше відчув апетити цієї команди ще у 2014 році, коли Костиря несподівано очолила Національний палац мистецтв «Україна» як генеральна директорка. Медіа прямо називали її «правою рукою» Михайла Поплавського, який лобіював це крісло. На посаді вона протрималася недовго — вже в липні її вибили з кресла, а фінансово-господарську діяльність установи заблокували перевірками. Намагання поновитися через суди розбилися про трудові та адміністративні стіни, але шлейф скандалів залишився. А куратором усієї цієї кухні медіа називали чоловіка Костирі — Бориса Новожилова.
Не менш яскраво пройшли і її парламентські амбіції у 2019 році. Під час балотування до Верховної Ради у Фастові влаштували розкішний концерт за участю Олега Винника та того ж Поплавського. Захід перетворився на відвертий агітаційний балаган із повітряними кульками та символікою Аграрної партії, де зі сцени лунали політичні заклинання.
Каблучка за 700 тисяч євро та життя у стилі ultra-luxury
Проте найгострішу реакцію викликає матеріальний добробут родини. Судячи з аналізу публічних фотографій у соцмережах, де журналісти ідентифікували бренди та вартість речей, проректорка живе так, що західні мільйонери б тихо заздрили в сторонці:
-
Унікальна каблучка Graff (за зовнішньою схожістю оцінюється у 700 тисяч євро) засвітилася мінімум на 9 з 26 проаналізованих кадрів.
-
Елітний годинник Rolex вартістю близько 300 тисяч євро (зустрічається тричі).
-
Розкішний катер (орієнтовно 800 тисяч євро), автомобіль Bentley (близько 240 тисяч євро) та новенький BMW 520D 2024 року випуску.
-
Колекція сережок Cartier (від 100 до 250 тисяч євро), шуби за 30 тисяч євро, ексклюзивні жакети Dior та сумки провідних світових брендів.
Майно на землі вражає не менше. Самій Костирці належить елітна квартира на Печерську (122 кв. м, придбана у 2012 році за орієнтовними 300 тисяч доларів) із машиномісцем, а також чотири земельні ділянки на Кіровоградщині загальною площею понад 8 гектарів (три з яких вона отримала в дар восени 2023 року). Її чоловік Борис Новожилов володіє 361-метровим маєтком у Гостомелі та столичним житлом.
Її донька Уляна тим часом вільно розсікає по Швейцарії, Франції та Іспанії, хвалиться брендовими луками (наприклад, піджаком Gucci за $3000+) і професійно грає в гольф, хоча офіційно не має жодного майна. Цинізму додає той факт, що на тлі мільйонних статків у 2023 році «Універсал Банк» судився з самою Костирею через борги у понад 11,5 тисяч доларів.
«Віртуальна» проректорка і державна зарплата з повітря
Найцікавіше почалося, коли журналісти спробували з’ясувати реальний статус посадовиці у КНУКіМ. Представник університету під час особистої зустрічі зробив приголомшливе зізнання: виявилося, що пані Інна вже офіційно не працює у виші, оскільки її наказ закінчився 19 серпня, а контракт не продовжували.
На пряме запитання, чи була вона взагалі в Україні під час перебування на посаді, представник дав розмиту і одіозну відповідь: «Важко сказати, де вона була — чи в Україні, чи поза межами України… Якщо вона здійснює цю діяльність, це не факт, що вона має бути в університеті… Консультування вона могла робити онлайн».
Тобто державна чи університетська посада існувала, накази штампувалися, зарплата йшла, а де фізично перебувала проректорка, обвішана діамантами на мільйони — керівництво закладу гадки не має. Коли ж редакція направила офіційний письмовий запит, університет дотягнув відповідь до максимально можливого за законом строку, підготівши відписку про подовження термінів збору інформації.
Чим це пахне з погляду Кримінального кодексу?
Сума всіх фактів вимальовує класичну корупційну картину: з одного боку — сумнівна наукова репутація з 190 сторінками плагіату, з іншого — статки, що б’ють усі рекорди, та розкішне життя за кордоном.
За інформацією розслідувачів, після початку повномасштабного вторгнення Інна Костиря значну частину часу проводила за межами України, продовжуючи числитися у штаті та отримувати виплати. Якщо правоохоронці доведуть факт безпідставного нарахування заробітної плати за час її реальної відсутності та нездійснення трудових обов’язків, дії керівництва КНУКіМ та самої експосадовиці чітко підпадають під частину 5 статті 191 Кримінального кодексу України — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах. Шанувальниці брендових сумок і діамантів час готуватися до зовсім інших інтерв’ю — вже у стінах НАБУ та ДБР.
