Націоналізація на папері: як за сприяння посадовців Мін’юсту підсанкційні активи «Юніграну» перейшли у приватні руки

У літній період 2022 року вітчизняні правоохоронні органи виявили велике видобувне об’єднання. Слідство встановило, що підприємство контролювалося російським громадянином і роками фінансувало військову агресію проти нашої країни за рахунок доходів від українських надр.

Бенефіціарного власника «Юніграну» — громадянина РФ Ігоря Наумця — у 2023 році було включено до санкційного переліку РНБО. Юридично це мало гарантувати перехід під державне управління майна вартістю понад мільярд гривень. Проте через тривалі процедурні затримки та застосування схеми з фірмами-клонами промислові кар’єри, кахельний завод та сотні одиниць спецтехніки опинилися у розпорядженні підприємця із Броварів Сергія Шапрана, який має сумнівну репутацію. До сьогодні державна скарбниця не отримала від цих потужностей жодного доходу. З яких причин це сталося та хто допоміг реалізувати такий сценарій?

Цей прецедент, що триває вже чотири роки, демонструє, як затверджений законодавством інструмент примусового вилучення майна резидентів країни-агресора не був своєчасно застосований уповноваженими держслужбовцями.

Водночас цей механізм раніше підтвердив свою ефективність: лише до середини 2024 року, починаючи з моменту повномасштабного вторгнення, у російських бізнесменів та місцевих колаборантів було конфісковано майно загальною вартістю близько 15 мільярдів гривень. За інформацією «Центру протидії корупції», йдеться про заблоковані активи Дерипаски, Януковича, Ротенберга, Сальдо, Гінера, Євтушенкова та інших осіб.

Офіційний алгоритм конфіскації та причини його збою

Норми профільного закону про примусове вилучення об’єктів права власності РФ чітко регламентують кожен етап процедури.

На першому етапі Рада національної безпеки і оборони накладає персональні обмеження на власника — фізичну або юридичну особу, що представляє державу-агресора.

На другому етапі Міністерство юстиції, яке наділене повноваженнями захищати державні інтереси у сфері стягнення активів підсанкційних осіб, зобов’язане оперативно спрямувати позовну заяву до Вищого антикорупційного суду. Саме ВАКС має виключне право ухвалювати рішення про передачу майна у державну власність.

Цей порядок дій свого часу публічно коментувала Ірина Мудра, яка тоді обіймала посаду заступника міністра юстиції. У розмові з журналістами Forbes Ukraine влітку 2023 року вона детально описувала специфіку роботи відомства з майном заблокованих осіб:

«Міністерством було направлено близько 13 тисяч звернень до органів правопорядку. Цілком очевидно, що правоохоронні структури, окрім опрацювання цих документів, ведуть власні провадження, кількість яких значно зросла з початком війни. Не в кожному відомстві створено профільні підрозділи для реалізації санкційної політики, проте скрізь призначено координаторів, які контролюють цей напрям», — зазначала посадовиця.

Після того як рішення антикорупційного суду набуває чинності, до роботи має долучитися Фонд державного майна України. Його завдання — реалізувати активи через прозорі публічні торги, а отримані фінансові ресурси переказати до держбюджету на повоєнну відбудову.

Проте у ситуації з майновим комплексом «Юніграну» задекларована процедура зупинилася на найважливішій стадії.

Рішення РНБО щодо блокування Ігоря Наумця, підконтрольних йому компаній на Кіпрі та його довіреної особи — британки Олени Калпи — почало діяти ще навесні 2023 року.

Попри це, за інформацією журналістів, Мін’юст не подав вчасно необхідний позов до ВАКС. Розслідувачі проєкту «Схеми» констатували, що державні органи не забезпечили збереження заблокованого майна і за півтора року так і не використали правові інструменти для вилучення бізнесу підсанкційного російського комерсанта.

Поки у міністерстві зволікали, керівник кількох компаній Наумця Володимир Соцков разом із підприємцем Сергієм Шапраном зареєстрували фірми-дублікати («Юні Сервіс», «Юні Стоун Плент» та «Юні Люкс»). Ці структури за допомогою посередників «Мартен Локс» та «Енкрос» у повністю «легальному» полі здійснили викуп виробничих потужностей холдингу. Деталі цієї операції оприлюднив журналіст Ігор Хмурий.

У результаті кримінальні арешти залишилися чинними лише для старих юридичних осіб «Юніграну», які вже не володіли реальними активами. Натомість реальне майно — виробничі кар’єри, заводи, рухомий склад та земельні ділянки — було виведено, а спеціальні дозволи на видобуток переоформлено на новостворені фірми.

У цей же період судові інстанції неодноразово змінювали свої рішення, то запроваджуючи, то скасовуючи обмеження на окремі активи, що поглиблювало правову плутанину та створювало умови для остаточного відчуження майна.

У підсумку, попри наявність законодавчих механізмів, держава втратила контроль над прибутковим бізнесом, який перейшов у приватні руки. Як зазначає «Економічна правда», навіть через рік після оприлюднення розслідування ситуація не змінилася — активи підсанкційного комерсанта не приносять доходів бюджету країни.

Роль Сергія Шапрана у відчуженні активів

Головним учасником цих подій виступає колишній депутат Броварської міської ради та бізнесмен Сергій Шапран. Спираючись на дані розслідування «Схем», журналісти зазначають, що Шапран уклав угоду з підсанкційним Наумцем, обіцяючи «врегулювати проблеми з правоохоронцями» в обмін на половину бізнесу. Проте згодом, за словами самого Наумця, Шапран повністю привласнив активи, не виплативши жодних компенсацій.

Реалізація плану не обмежилася лише заводами та кар’єрами. У 2025 році розслідувачі зафіксували, що учасники схеми вивели з-під державного нагляду залізничні вагони «Юніграну», які раніше купувалися за європейські кредитні кошти, чим завдали державі додаткових багатомільйонних збитків.

Влітку 2025 року Шапрану разом із вісімнадцятьма іншими особами було оголошено про підозру в легалізації кримінальних доходів, несанкціонованому втручанні в роботу автоматизованих систем та службовому підробленні. Бізнесмена затримали у Львові, а суд призначив йому тримання під вартою із можливістю застави у розмірі понад 100 мільйонів гривень.

Невдовзі Шапран залишив слідчий ізолятор, оскільки суму застави судом було зменшено у двадцять разів.

У січні поточного року, за інформацією OBOZ.UA, фігурант отримав ще одну підозру в межах розслідування діяльності «Юніграну». Цей епізод пов’язаний із протиправним поверненням ПДВ, через що держава, за версією слідчих, втратила понад 12 мільйонів гривень.

Хто очолював санкційний напрям у Міністерстві юстиції?

Процедурами примусового вилучення російських активів у період з 2022 по 2024 роки безпосередньо займалася заступниця міністра Ірина Мудра (перебувала на посаді з травня 2022-го по березень 2024 року).

Вона регулярно виступала спікером відомства з цих питань, зокрема у згаданому інтерв’ю для Forbes Ukraine влітку 2023 року, де окреслювала поточний стан націоналізації майна РФ.

Саме під час її перебування на посаді справа «Юніграну» пройшла ключовий етап: після запровадження обмежень РНБО навесні 2023 року позов до суду так і не був поданий. Це викликає об’єктивні запитання щодо якості контролю за процесом конфіскації, оскільки Міністерство юстиції мало півтора року до моменту, коли майно холдингу остаточно змінило власників.

Цікаво, що в листопаді 2025 року, на тлі гучного скандалу із так званими «плівками Міндіча» та подальшим звільненням міністра Германа Галущенка, кандидатуру Мудрої розглядали на посаду очільника Мін’юсту, про що інформували «Українські новини».

Сама посадовиця у коментарі «Бабелю» зазначила, що офіційних пропозицій очолити міністерство їй не надходило.

Наразі Міністерство юстиції функціонує без постійного керівника (обов’язки виконує тимчасовий керівник), що розмиває політичну відповідальність за ситуацію навколо «Юніграну». Тим часом Ірина Мудра перейшла на роботу до Офісу Президента і, за даними інсайдерів, зберігає важелі впливу на колишнє відомство.

Життєвий шлях та майновий стан Ірини Мудрої

Ірина Мудра розпочинала свою професійну діяльність у фінансовому секторі. Працювала в юридичних підрозділах «Трансбанку», Swedbank, «Правекс-Банку», а з 2015 по 2022 рік очолювала юридичний департамент державного «Ощадбанку», де координувала судовий спір проти РФ щодо експропріації активів у Криму.

Навесні 2024 року вона перейшла з Мін’юсту на посаду заступника керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. За інформацією видання «Главком», саме за його сприяння вона свого часу отримала призначення до міністерства.

У сфері її теперішніх обов’язків в ОП — правові питання, судова реформа та координація відбору суддівських кадрів.

Її діяльність супроводжувалася кількома публічними конфліктами. У квітні 2026 року Петро Порошенко заявив, що Мудра причетна до зриву засідання Верховного Суду, який мав розглядати його скаргу щодо скасування санкцій, звинувативши її у тиску на суддів. В Офісі Президента ці звинувачення назвали безпідставними та емоційними.

За даними ЗМІ, сьогодні Мудра в Офісі Президента курує не лише призначення суддів, а й розробку міжнародних правових механізмів притягнення РФ до відповідальності, включно зі створенням спецтрибуналу та стягненням репарацій.

Таким чином, посадовиця, за каденції якої міністерство вчасно не конфіскувало мільярдні активи підсанкційної особи, сьогодні формує глобальну стратегію держави щодо компенсації воєнних збитків.

Питання щодо можливого конфлікту інтересів спонукає звернути увагу на статки чиновниці.

У майнових звітах Мудрої вказано 250 тисяч доларів на рахунку в ізраїльському Bank Leumi le-Israel. Раніше у її деклараціях згадувалися столична нерухомість, будинки й ділянки під Києвом, а також значні заощадження в українських фінустановах.

Серед декларованих коштовностей присутні прикраси Graff з діамантами, ексклюзивний годинник Audemars Piguet та золотий виріб Cartier.

Водночас восени 2025 року журналісти зафіксували появу чиновниці на публічних заходах у гардеробі та прикрасах, вартість яких оцінюється у понад 70 тисяч доларів (близько 3 мільйонів гривень). Серед іншого, було помічено годинник Audemars Piguet Royal Oak вартістю 25 тисяч євро, кулон Bvlgari та одяг від Dior і Gucci.

Відповідно до реєстру прав на нерухомість, Мудра володіє квартирами в елітному столичному ЖК «Аристократ», побудованому компанією «Укрбуд» Максима Микитася.

За інформацією видання DS News, блогерка Яніна Соколовська заявляла, що чиновниця нібито вплинула на скасування аукціонів АРМА щодо активів «Укрбуду» та допомагала вирішувати юридичні проблеми Микитася в судах.

У медіа також обговорювалося ймовірне наявність ізраїльського громадянства у Мудрої та її матері. За повідомленням ресурсу «Інформатор», матір посадовиці тривалий час мешкає в Ізраїлі, а донька Карина Шатрова перебуває за кордоном — у Флориді та на Ібіці. На доньку, згідно з декларацією, оформлено автомобіль Range Rover Sport 2022 року випуску.

Цивільний чоловік посадовиці Павло Поляруш очолює управління роботи з проблемними активами в НБУ — тобто займається саме тим напрямом майна, конфіскацію якого мала забезпечувати Мудра в Мін’юсті.

У 2024 році Поляруш став учасником інциденту: перебуваючи за кермом автомобіля Lexus, він ледь не збив військовослужбовця та погрожував йому зброєю, маючи ознаки сп’яніння.

Поєднання цих обставин — від майнових невідповідностей до родинних зв’язків та скандалів — створює неоднозначний образ керівника, який відповідав за примусове вилучення російського майна в Україні.

Наслідки для економіки країни

Державний бюджет так і не отримав запланованих надходжень від активів холдингу «Юніграну». Натомість ці промислові потужності продовжують приносити дохід новим приватним власникам, діяльність яких розслідується правоохоронцями.

При цьому ніхто з посадових осіб не поніс відповідальності за зволікання державних інструментів, що дозволило вивести майно на мільярд гривень. Ба більше, ключова фігура, яка відповідала за цей напрям, пішла на підвищення і продовжує впливати на правову систему держави.