Антикорупційна система України вкотре демонструє парадоксальний імунітет до власних хвороб. Доки суспільство виборює прозорість інституцій кров’ю та реформами, кабінетні рішення здатні за лічені хвилини нівелювати роки досягнень. Конкурсна комісія з відбору заступника генерального прокурора — керівника Спеціалізованої антикорупційноі прокуратури (САП) була змушена гасити пожежу, яку сама ж і не створювала. Органи, створені для очищення влади, першим же рішенням мусили вибивати зі свого складу одіозного адвоката Олексія Шевчука.
Ця криза оголює системну проблему державного управління: хто і за якими критеріями призначає людей, що отримують важелі впливу на долю найвищих антикорупційних справ у країні?
Хроніка скандального призначення: архітектура кругової поруки
Усе почалося з міністерського чи апаратного рішення, авторство якого вказує безпосередньо на Офіс генерального прокурора. Генеральний прокурор Кравченко призначив до складу Конкурсної комісії САП Олексія Шевчука — фігуру, чий бекграунд прямо суперечить будь-яким європейським стандартам доброчесності.
Масштаб загрози стає зрозумілим, якщо згадати повноваження цієї комісії. Вона не просто проводить технічний відбір — вона обирає одразу трьох ключових керівників:
-
Керівника САП (він же заступник генерального прокурора);
-
Першого заступника керівника САП;
-
Заступника керівника САП.
Тобто ця комісія формує верхівку органу, який розслідує корупційні злочини найвищих посадовців держави — міністрів, депутатів, суддів та олігархів. Посадити людину з сумнівною репутацією до такого органу — це все одно що призначити вовків охороняти отару.
Юридичний портрет: скандали, етика та клієнтура
Закон висуває до членів подібних комісій чіткі рамки: бездоганна ділова репутація, високі моральні якості, суспільний авторитет та абсолютна доброчесність. Достатньо поглянути на публічний шлейф Олексія Шевчука, щоб зрозуміти повну прірву між нормою закону та кадровою реальністю Офісу генпрокурора.
Його клієнтське портфоліо говорить саме за себе:
-
Захист зрадника, колишнього народного депутата від забороненої проросійської партії ОПЗЖ Іллі Киви.
-
Представництво інтересів одіозного ексдепутата-втікача Олександра Онищенка.
-
Робота з одіозними фігурами української політичної арени, включно з Бориславом Розенблатом та міським головою Києва Віталієм Кличком.
Проте політичні клієнти — це лише вершина айсберга. У медіа та журналістських розслідуваннях неодноразово спливали деталі про діяльність групи волонтерських організацій, пов’язаних із самим Шевчуком та адвокатським об’єднанням Barristers. За даними розслідувачів, ці структури нібито допомагали виїжджати за кордон через державну систему “Шлях” сотням чоловіків призовного віку — так званим “ухилянтам”. І саме людина з таким шлейфом мала вирішувати, хто вестиме справи про корупцію на мільярди гривень.
Профільна недоброчесність та судова тяганина
Специфічне ставлення пана Шевчука до етики та закону підтверджується не лише журналістськими розслідуваннями, а й рішеннями профільних органів адвокатського самоврядування:
-
Червень 2026 року: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) Київської області зупинила дію свідоцтва Шевчука про право на заняття адвокатською діяльністю на три місяці. Підставою стала скарга відомого адвоката і військового Масі Найєма, а дії Шевчука були кваліфіковані як грубе одноразове порушення правил адвокатської етики.
-
Довга судова історія: Протистояння триває роками. Ще у грудні 2023 року КДКА Київської області взагалі позбавляла його адвокатського права через скандальний допис у соціальних мережах стосовно того ж Найєма. Хоча згодом Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури та у березні 2026 року Верховний Суд скасовували ці рішення через процедурні чинники, факт системного конфлікту з етичними нормами залишається очевидним.
-
Справа Етичної ради (2025 рік): Шевчук навіть не зміг пройти офіційний відбір до Вищої ради правосуддя — Етична рада відмовила йому через невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. У відповідь на це рішення кандидат продемонстрував рівень своєї культури, публічно дозволивши собі образливі випади на адресу Масі Найєма, який втратив око на фронті, назвавши його “піратом”.
Системний висновок і питання без відповідей
Фінал цієї історії виглядає закономірним, але вкрай тривожним. Кандидат, якого офіційна Етична рада відкинула при спробі потрапити у ВРП, чиє адвокатське свідоцтво цього літа зупиняли за етичні порушення, який фігурує в історіях навколо схем перетину кордону для ухилянтів і захищав державних зрадників, якимось чином пройшов усі внутрішні запобіжники Офісу генерального прокурора.
Комісія САП підтримала його відкликання, скинувши токсичного партнера зі своїх лав. Проте головне питання залишається відкритим і воно спрямоване не до самого адвоката, який ніколи не приховував своєї суті.
Питання до генерального прокурора Кравченка звучить гранично жорстко: чи під час призначення не читалося відкритих розслідувань медіа, чи ігнорувалися рішення КДКА про порушення етики, і чи не помічався вердикт Етичної ради? Або ж усе це було ретельно вивчено — і саме тому одіозне призначення взагалі стало можливим? Відповідь на це питання визначає, чи є боротьба з корупцією в кабінетах влади реальністю, чи продовжується гра в імітацію реформ.
