Українці щороку витрачають сотні мільярдів гривень на ліки — це один із найприбутковіших ринків країни. Кожен препарат, український чи іноземний, перед потраплянням в аптеки проходить обов’язкову сертифікацію якості та безпеки. Цим займається єдина в Україні установа — Державне підприємство «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» (ДП «Фармакопейний центр»).
Саме навколо цього стратегічного підприємства зараз розгортається гучний скандал, що поєднує боротьбу за владу, зловживання на тендерах, фіктивне працевлаштування «мертвих душ», схеми бронювання від мобілізації та невиплату зарплат працівникам. Хто і навіщо намагається захопити контроль над «Фармакопейним центром» — далі в розслідуванні.
Хабарі та силове захоплення посади
У січні 2026 року директорку ДП «Фармакопейний центр» Олену Лавошник затримали за підозрою в хабарництві та відправили до СІЗО. Зараз вона не може публічно коментувати деталі через триваюче досудове розслідування, але стверджує, що її підставили, щоб силоміць посадити на її місце «свою» людину.
Лавошник називає організаторів схеми: харківського адвоката Віктора Квашина та нинішнього в.о. голови Держлікслужби Володимира Короленка. За її словами, причиною стала її відмова виконувати незаконні доручення Квашина, який фактично керував підприємством «з тіні».
Після відсторонення Лавошник обов’язки директора тимчасово поклали на Олесю Дяченко — звичайну заступницю, а не першого заступника, як це передбачено внутрішніми документами Центру.
Олеся Дяченко не має профільної освіти. Вона — дружина Олексія Дяченка, колишнього начальника юридичного управління Держлікслужби, а нині судді Київського районного суду Харкова. За словами Лавошник, Олексій Дяченко та Віктор Квашин — давні знайомі, одногрупники зі студентських часів.
Тобто зараз ключову державну установу, яка сертифікує ліки для всього ринку, фактично очолює людина без спеціальної освіти, призначена в обхід першого заступника та внутрішніх правил.
«Мертві душі», бронювання від мобілізації та фіктивне працевлаштування
За інформацією працівників Центру, через кумівство та зв’язки адвоката Квашина на підприємстві діяли схеми:
- Фіктивне працевлаштування («мертві душі») — люди з адвокатського об’єднання «Квашин і партнери» формально були оформлені працівниками «Фармакопейного центру», отримували зарплату з держбюджету, але на роботу не з’являлися.
- Бронювання від мобілізації — для «потрібних» осіб (зокрема, родичів і знайомих Квашина) створювалися посади, які давали право на відстрочку.
Олена Лавошник стверджує, що звільнення нею цих людей стало останньою краплею — після цього проти неї інсценували хабар і незаконно відкрили кримінальну справу, щоб усунути з посади та поставити на її місце дружину судді Дяченка.
Реакція фігурантів: мовчання, втеча та агресія
Журналісти приїхали до Харкова, щоб отримати коментарі безпосередньо в «Фармакопейному центрі». Перше, що кидається в очі — паніка, біганина та відверте небажання спілкуватися. Виконувачка обов’язків Олеся Дяченко ховається за спиною юриста, який намагається «спровадити» знімальну групу.
На прямі запитання — чи знає вона Віктора Квашина, чи просив її чоловік працевлаштувати його знайомих, чи виплачують зарплату працівникам — Дяченко відмовляється відповідати на камеру.
У Київському районному суді Харкова журналісти намагалися отримати пояснення від судді Олексія Дяченка: чи просив він когось працевлаштувати дружину на керівну посаду? Чи пов’язаний він із Квашиним? Суддя реагує агресивно, тікає та грюкає дверима.
До офісу адвокатського об’єднання «Квашин і партнери» журналісти також прийшли особисто. Квашина на місці не виявилося. Один із партнерів підтвердив, що люди, вказані як працівники «Фармакопейного центру», — його колеги, але жодної конкретики не надав і відмовився повідомляти керівника про візит.
Євроінтеграція та ризики для системи контролю ліків
Поки в Харкові триває боротьба за контроль над підприємством, Україна рухається до євроінтеграції. Сертифікація ліків — ключовий елемент цього процесу. Захоплення «Фармакопейного центру» тіньовими особами може створити серйозні ризики для всієї системи забезпечення якості ліків у країні.
Коли ключові фігуранти звинувачень ховаються від камери, відмовляються коментувати або реагують агресією, це лише посилює підозри. Усі факти та докази вже передані правоохоронним органам. Наступні частини розслідування покажуть, чи буде реальна реакція держави на цю ситуацію.
