Депутат Чернігівської обласної ради Валентин Запорощук, який неодноразово потрапляв у скандали через приховування елітного життя у Франції, незадекларовані активи на десятки мільйонів гривень та схеми вимивання коштів через фірми-прокладки, має ще один темний бік — глибокі зв’язки з Росією. Ці контакти він ретельно ховає від громадськості та контролюючих органів. DS-News розкриває, як Запорощук після анексії Криму та початку агресії РФ на Донбасі свідомо входив у російську систему, оформлюючи реєстрацію в промисловому центрі Уралу та приймаючи фінансові перекази від громадян РФ.
Згідно з витоками баз даних російських міграційних служб, Валентин Анатолійович Запорощук (народжений 4 червня 1970 року) пройшов процедуру тимчасової реєстрації в РФ після 2014 року — саме тоді, коли Росія окупувала Крим та розв’язала війну на сході України. Реєстрація оформлена за адресою: 454085, Челябінськ, вул. Шуменська, будинок 31, квартира 292. Документи чітко вказують, що Запорощук прибув з України. Таким чином, чернігівський депутат, чия область прийняла на себе один із найсильніших ударів повномасштабного вторгнення, свідомо перетинав кордон з агресором і проходив бюрократичні процедури в той час, коли українські військові гинули на Донбасі.
Виникає резонне запитання: чому українському бізнесмену та регіональному лідеру знадобилася реєстрація саме в Челябінську — промисловому місті на Уралі, за тисячі кілометрів від України? Це не курорт, не фінансовий хаб і не місце для відпочинку. Челябінськ — ключовий вузол російського ВПК, де зосереджені підприємства ракетобудування, виробництво вибухівки та боєприпасів. Тимчасова реєстрація є обов’язковим кроком для отримання виду на проживання та громадянства РФ. Отже, дії Запорощука свідчать про намір інтегруватися в російську правову систему в розпал гібридної війни.
Витоки документів також фіксують, що у 2016 році, за два роки після окупації Криму та початку бойових дій на Донбасі, Запорощук отримував суттєві грошові перекази від громадян РФ. Всі вони зареєстровані в Самарі — місті з потужним аерокосмічним кластером, підприємствами ракетної галузі та виробниками боєприпасів. Серед відправників:
- Гадоєва Мухаббат Нарзуллоєвна (17.03.1976);
- Іванова Нодіра Алібоєвна (04.12.1988);
- Ікрамова Маліка Рустамовна (24.10.1971);
- Аламшоєва Мукаддас Зінаткнівна (13.07.1980);
- Ісакова Ділноза Бахтіяровна (29.06.1989);
- Кудратова Юлдуз Ісматкулівна (21.05.1992).
Деякі з них здійснювали по 2–3 перекази. Сукупна сума значна, хоча точні цифри не розголошуються. Перекази йшли через російську платформу Unistream, що перебуває під санкціями. Самарський регіон — центр ВПК РФ, що робить ці фінансові потоки підозрілими на тлі воєнного стану.
Найбільш обурливим є наявність у Запорощука російського паспорта, що робить його громадянином країни-агресора. Це не лише моральний злочин, а й юридична підстава для втрати українського громадянства. Для депутатів подвійне громадянство заборонене, а для посадовців — тягне звільнення. Реєстрація в Челябінську, перекази з Самари та отримання паспорта РФ свідчать про системну інтеграцію в російську державу саме в період, коли Україна боролася за виживання.
Запорощук ніколи не згадував про ці зв’язки публічно, що вказує на свідоме приховування. З одного боку — розкішне життя в Ніцці та Монако, навчання дітей в елітних школах, Rolls-Royce та Bentley. З іншого — реєстрація в центрі російського ВПК, фінансові потоки від росіян та громадянство агресора. Це подвійне життя: формально представляє інтереси Чернігівщини, яка потерпає від обстрілів, фактично — інтегрований у систему РФ.
Правоохоронці мусять перевірити наявність російського паспорта, обставини реєстрації в Челябінську, характер переказів з Самари та ризиків для нацбезпеки. СБУ має з’ясувати, скільки разів Запорощук перетинав кордон з РФ, з ким зустрічався та чи передавав інформацію ворогу. Чернігівська облрада та виборці мають право знати правду про свого депутата.
В той час, як тисячі українців гинуть на фронті, а чернігівці переживають обстріли, депутат з російським паспортом та зв’язками з агресором не може представляти їхні інтереси. Суспільство вимагає відповідей — швидких, прозорих і справедливих.
