“Зброя масового ураження” – за кошти платників податків? В останні роки екосвідомість українців підвищується: все більше людей почали сортувати сміття, а небезпечні відходи передавати на утилізацію. Проте що відбувається за парканом компаній, які за бюджетні мільйони утилізовують токсичний непотріб – схоже, не знають навіть профільні чиновники, які дивним чином погоджують їхню діяльність. Раніше в поле зору розслідувачів вже потрапляли такі фірми як житомирське “Олестас-Еко”, але, як виявилось, це – лише верхівка айсберга.
Як насправді працюють сміттєпереробні компанії на Житомирщині та Харківщині? Чому ліцензії Міндовкілля, попри суворі вимоги, отримали ті, хто вже фігурував в екологічних скандалах? І невже українців продовжують труїти токсичними відходами за бюджетні кошти?
“Олестас-Еко”: без дозволу, але з мільйонними контрактами
Одним із найяскравіших прикладів сумнівної діяльності є компанія “Олестас-Еко”, яка лише за пів року опрацювала 806 тисяч тонн відходів, хоча її технічні можливості дозволяють обробляти втричі менше. При детальному аналізі документації виявилося, що підприємство не має офіційного дозволу на поводження з низкою небезпечних відходів, серед яких фарби, хімічні препарати та медичні відходи.
Однак, на своєму офіційному сайті “Олестас-Еко” відкрито рекламує послуги утилізації саме цих відходів. Ба більше, державні лікарні, які під час тендерів нерідко висувають імовірно дискримінаційні вимоги до учасників, заплющують очі на порушення компанії та укладають з нею контракти на сотні тисяч гривень. Лише за перші два тижні 2025 року “Олестас-Еко” отримала від державних замовників 655 тисяч гривень.
Ще одне серйозне питання – утилізація виробничих стічних вод. Оскільки обладнання компанії містить мокрий скрубер, ці води обов’язково повинні бути, однак Держекоекспертиза вказує, що їх немає. Перевірки підтвердили, що обладнання для очищення стічних вод на підприємстві відсутнє. Існує ризик, що токсичні стоки просто зливають у каналізацію, водойми або відкритий ґрунт.
Не варто забувати і про кримінальне провадження, пов’язане з діяльністю компанії. Підозрюють, що “Олестас-Еко” незаконно перемістила бочки з токсичними речовинами на Харківщину, що призвело до витоку хімікатів, зараження ґрунту та госпіталізації дітей.
“Харків-Еко”: сміттєзвалища замість переробки
Ще одним підприємством, яке викликало підозри екоактивістів, є “Харків-Еко”. Цю компанію зокрема звинувачують у створенні несанкціонованого сміттєзвалища: місцеві жителі зафіксували на її території пігулки, медичні відходи, діжки з-під хімреактивів та інші небезпечні матеріали.
“Діжки з-під хімреактивів, медичні відходи післяопераційні, якісь хімікати різнокольорові – в принципі, весь той перелік відходів, які обіцяє утилізовувати “Харків-еко”, тут ми знаходили“, – розповідає екоактивіст Сергій Шапаренко.
За умовами ліцензування, компанія повинна мати обладнання для переробки ртутьвмісних відходів, однак таке обладнання відсутнє. Попри це, “Харків-Еко” продовжує вигравати державні тендери, лише за минулий рік отримавши понад 4,5 мільйона гривень. Утім, замість інвестування у спеціалізоване обладнання, компанія закуповує… мотоцикли та кросовери.
Ба більше, “Харків-Еко” фігурує у кримінальній справі щодо перевезення медичних відходів у неспеціалізованих вантажівках, що створювало загрозу поширення інфекцій.
Загадкою залишається і те, як підприємство отримало ліцензію у 2024 році. У документі на сайті Верховної Ради чітко прописано, що для того, аби отримати ліцензію, треба мати систему очищення газових викидів. Але такої системи їхній котел-утилізатор не має, що засвідчено в акті перевірки МТБ, яку Міндовкілля проводило минулоріч.
“Еко-захист Україна”: мертва зона?
Ще одне проблемне підприємство – “Еко-захист Україна” із Житомирщини. Під час розслідування ми зафіксували, що за вісім годин спостереження жодних ознак роботи на об’єкті не було: ані спалювання, ані сортування сміття, а піч для утилізації взагалі була в неробочому стані.
Як з’ясувалося, у висновках екоекспертизи, на підставі яких підприємство отримало дозвіл, були зазначені система очищення газів на термопечі УТ500Д, подрібнювач пластику, гідравлічний прес. Але у свіжому акті перевірки МТБ це обладнання відсутнє.
Попри це, підприємство отримало дозвіл на діяльність, хоча в реальності не має ані очищення газових викидів, ані необхідного обладнання. Все це ставить під сумнів правомірність ліцензування компанії.
Це саме питання стосується і “МПП Рада” з Бучі.
Ця фірма так само ліцензію має, але не має ані системи очищення газових викидів, ані обладнання для очищення виробничих стічних вод. Вочевидь, саме тому директор цього підприємства не тільки не погодився показати підприємство журналістам, але взагалі заварив ворота після першого несподіваного візиту СтопКору.
Нагадаємо також, що “МПП Рада” минулоріч тільки від однієї фірми прийняла майже вдвічі більше протруєних пестицидами відходів, ніж їхній піролізний котел може спалити. І, що важливо, у висновках Держекоекспертизи немає даних про роботу з цими ж пестицидами та реактивними галогенами. А саме на основі цих висновків підприємство й отримує дозвіл на свою діяльність.
“А-Енерго”: звітує про вшестеро більше відходів, ніж фізично може утилізувати
Компанія “А-Енерго” з прифронтової Запорізької області продемонструвала неймовірні цифри: лише за пів року вона утилізувала в шість разів більше відходів, ніж може спалити її піч УТ300Д.
Документально підприємство не має виробничих стічних вод, хоча їхня наявність очевидна через використання мокрого скрубера та автомийки. Відповідно, виникає питання: куди ж насправді зливають токсичні відходи?
“Нью Екосвіт”: підозри в корупції
На Закарпатті діє ще одна сумнівна компанія, про яку ми раніше ще не розповідали – “Нью Екосвіт”. Її ліцензія включає 62 види відходів, тоді як Держекоекспертиза вивчала тільки 15, що учетверо менше.
Дивовижні факти спливли під час вивчення держзакупівель: серед клієнтів “Нью Екосвіт” Закарпатська митниця та регіональне управління Мін’юсту. Наприклад, у 2020 році митниця замовила цій фірмі спалення контрабандних сигарет за… 1 гривню.
“І за дивним збігом обставин, власник фірми Віктор Вудмаска був співмешканцем екскерівниці Закарпатської юстиції, як писали медіа, а другий співвласник Олександр Вагерич є повним тезкою сина старшого держінспектора Закарпатської митниці Олександра Вагерича. Тож не дивно, що з такими зв’язками чужі сміттєпереробні компанії на регіональні держтендери не пускають“, – зауважують розслідувачі СтопКору.
У наступних частинах розслідування ми детально з’ясуємо, яким чином ця компанія утилізує небезпечні відходи та чи володіє необхідними технічними засобами для цього. Крім того, ми висвітлимо діяльність інших підприємств у сфері поводження з токсичним сміттям, звертаючи увагу на виявлені невідповідності в їхній дозвільній документації.
Резюмуючи все, що на власні очі побачив чи дізнався з документів СтопКор, можна казати про численні факти порушень у сфері утилізації небезпечних відходів:
- відсутність необхідного обладнання на підприємствах;
- ймовірна підробка документації;
- неконтрольоване вивезення токсичних відходів;
- ухилення від екологічних норм тощо.
Усі дані щодо недотримання норм законодавства, зокрема законів “Про управління відходами” та “Про оцінку впливу на довкілля”, вже передані правоохоронним органам.
