Розслідування колишнього прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Станіслава Броневицького викрило безпрецедентну за масштабами та цинізмом систему загроз у стратегічному державному підприємстві НЕК «Укренерго». Поки країна стікала кров’ю у війні з Росією, а інженери латали розбиті ракетами електромережі, верхівка «Укренерго» на чолі з Володимиром Кудрицьким роками співпрацювала з підрядниками-фігурантами російських ринків та тримала на ключових посадах у безпеці власників паспортів країни-агресора.
Нижче наведено вичерпний перелік усіх задокументованих корупційних фактів, зловживань та прямих зв’язків із РФ, які розкривають структуру цього мегаскандалу.
ФАКТ 1. Мільйони для підрядника з російським шлейфом («Союз» і зв’язки з Олексієм Мордашовим)
Мільярдні тендери на захист: У 2023 році «Укренерго» виділило близько 4,3 мільярда гривень на будівництво захисних залізобетонних споруд для критично важливих підстанцій (зокрема, укладено контракти на захист 40 трансформаторів вартістю приблизно по 69 млн грн кожен).
«Російський слід» підрядника: Одним із головних бенефіціарів цих тендерів стала корпорація «Союз» (керована Ігорем Приходьком), яка отримала лише за першими пакетами близько 484 мільйонів гривень (зокрема, пакети на 414,68 млн грн).
Робота на монополії РФ: Керівник «Союзу» Ігор Приходько раніше керував московською компанією «ИСК «Союз-Сети». Пов’язані з цією групою структури роками будували мережі для російських державних гігантів — «Россетей», ФСК ЄЕС та «РусГидро», причому контракти від російських держструктур отримувалися навіть після окупації Криму у 2015 році.
Санкційний бізнес: Група тісно співпрацювала зі структурами російського олігарха Олексія Мордашова (власника «Северсталі»), який із 2022 року перебуває під жорсткими санкціями США та ЄС.
Ігнорування СБУ: Держава знала про цей бекграунд: ще у 2022 році СБУ відкрила кримінальне провадження щодо зв’язків «Союзу» з агресором. Попри це, у 2023 році керівництво «Укренерго» свідомо віддало цій структурі сотні мільйонів гривень і допустило її представників до секретних стратегічних об’єктів.
ФАКТ 2. Начальник безпеки «Укренерго» з російським паспортом та ялтинською нерухомістю
Син генерала-втікача: Департамент безпеки «Укренерго» за часів Кудрицького очолював Сергій Тоцький — син Володимира Тоцького, колишнього першого заступника голови СБУ часів Януковича (якого звинувачують у справах Майдану і проти якого у 2021 році РНБО запровадила персональні санкції; після 2014 року генерал утік до РФ).
Паспорт громадянина РФ: Слідство НАБУ і СБУ встановило, що Сергій Тоцький володіє чинним паспортом громадянина Росії, який він отримав 27 січня 2015 року — тобто вже після окупації Криму та початку агресії проти України. У нього також є російський ІПН.
Нерухомість в окупованому Криму: Під час арешту майна антикорупційні органи виявили у Тоцького та його дружини квартиру площею 88,3 кв. м в окупованій Ялті.
Вільний трафік через лінію фронту: Попри статус колишнього СБУшника та топменеджера стратегічного держпідприємства, Тоцький безперешкодно їздив до окупованого Криму. Доведено епізоди, коли російські окупаційні силовики пропускали його на півострів, а через кілька годин (наприклад, за 3 години) так само вільно випускали назад на підконтрольну територію — привілей, абсолютно неможливий для пересічного українця без спецзв’язків із російськими спецслужбами.
ФАКТ 3. Корупція на крові: розпил на бронежилетах у перші місяці війни
Завищені ціни та «мертвий» товар: У березні-квітні 2022 року (у найкритичніші тижні повномасштабного вторгнення) Сергій Тоцький забезпечив закупівлю бронежилетів для потреб «Укренерго» через підставну фірму, яка до війни займалася… постачанням газованих напоїв.
Збитки бюджету: Ціна закупівлі виявилася вдвічі вищою за ринкову, а прямі збитки державі перевищили 10 мільйонів гривень.
Кустарний бракований мотлох: Придбані жилети виявилися непридатними для фронту. Жоден український військовий не погодився їх одягати: захисні пластини для них виявилися кустарно вирізаними з металевих листів, якими обшивають автомобілі. Жилети важили вдвічі більше за норму і просто складувалися на складах як непотріб.
Втеча спільника та угода зі слідством: Співвиконавець схеми — директор компанії-покладки (який володів нагородною зброєю від ГУР) — за кілька днів до вручення підозри втік лісом до Румунії. Майже два роки він переховувався за кордоном, після чого повернувся заради укладання угоди з прокурором.
ФАКТ 4. Лобісти, заступництво та тиск «антикорупціонерів»
Покровительство зсередини: Перебування одіозного Тоцького на посаді активно підтримувала Марина Безрукова (на той момент член правління «Укренерго», згодом — очільниця Агенції оборонних закупівель), із якою у нього склалися довірливі, дружні стосунки.
Дивний захист з боку громадських активістів: Когда НАБУ і САП викрили Тоцького на розтраті з бронежилетами, за нього публічно «вписалися» представники Центру протидії корупції та окремі медійні діячі (зокрема Юрій Ніколов), які критикували антикорупційні органи за це розслідування. Представники ЦПК особисто ходили до суду підтримувати підозрюваного, а Безрукова й активісти писали особисті повідомлення керівнику САП Олександру Клименку з вимогою взяти справу під контроль.
ФАКТ 5. Крах менеджменту Кудрицького та кримінальні підозри
Звільнення та затримання ексглави: Володимира Кудрицького звільнили з посади голови «Укренерго» восени 2024 року. У жовтні 2025 року Державне бюро розслідувань (ДБР) затримало його та оголосило підозру в іншій масштабній справі — про шахрайство та розкрадання на тендерах 2018 року щодо реконструкції огорож підстанцій (на момент яких він був заступником директора з інвестицій). Сам Кудрицький звинувачення відкинув.
Символічний пазл: Розслідувачі та колишні прокурори звертають увагу на показову деталь: сам Володимир Кудрицький народився в Москві. У результаті в стратегічній компанії воюючої країни зійшлися підрядник із російськими «Россетями», начальник безпеки з паспортом РФ та ялтинською квартирою і керівник із московським походженням.
