Україна мала можливість придбати турецькі артилерійські ракети напряму у виробника за ціною 4,2 тисячі доларів за штуку. Проте державна Агенція оборонних закупівель (АОЗ) свідомо обрала посередника з пропозицією в 5,1 тисячі доларів. Як показують розрахунки журналістів The New York Times, це рішення коштувало українському бюджету та обороноздатності додаткових близько 130 мільйонів доларів переплати.
Тендер «навпаки»: чому обрали найдорожчу ціну
Сама механіка закупівлі виявилася настільки абсурдною, що не потребує глибоких військових експертиз. Масштабний тендер на сотні мільйонів доларів АОЗ оголосила ще у 2024 році. На заклик відгукнулися три компанії, причому всі вони пропонували ідентичні ракети з одного й того ж турецького заводу:
-
Arca Defense запропонувала найнижчу ціну — еквівалент приблизно 4,2 тис. доларів за одиницю.
-
Другий учасник встановив цінник на рівні 4,6 тис. доларів.
-
Третій учасник — дочірня структура чеського холдингу Czechoslovak Group — запросив найбільшу суму, а саме 5,1 тис. доларів.
У результаті контракт дістався… тому, хто запропонував найвищу ціну. Секретні висновки міжнародних та внутрішніх аудиторів, які опинилися в розпорядженні The New York Times, не знайшли жодних законних чи логічних обґрунтувань для такого вибору. Більше того, попередні перевірки суворо застерігали від співпраці через зайвих посередників, проте ці застереження були проігноровані.
На момент укладання цих угод Агенцію очолювала Марина Безрукова. При цьому іронія ситуації полягає в тому, що раніше сама Безрукова публічно виступала проти подібних схем. Зокрема, у коментарі проєкту «Схеми» вона наголошувала, що чеські посередники часто купують боєприпаси за завищеними цінами й риторично запитувала, чому кошти партнерів не спрямовувати в Україну напряму для економії державних ресурсів. Проте на практиці сталося навпаки.
Важливий нюанс: сама Czechoslovak Group у жодних порушеннях не звинувачується — чеський холдинг чесно брав участь в оголошеному тендері. Питання постає виключно до посадовців АОЗ, які визначили переможцем найдорожчу пропозицію з різницею майже у 900 доларів на кожній окремій ракеті.
Системний хаос: контракти для зривників та мільярдні збитки
Історія з турецькими ракетами виявилася лише вершиною айсберга у масштабній проблемі тилового забезпечення. Згідно з матеріалами секретних аудитів за 2024–2025 роки, сім із десяти найбільших оборонних підрядників України продовжували отримувати нові мільйонні контракти попри систематично зірвані постачання або відкриті кримінальні провадження.
Нові угоди масово роздавали компаніям, які вже провалили попередні зобов’язання чи фігурували у справах про шахрайство. Загалом перевірки викрили 18 таких структур, причому 6 із них взагалі не виконали жодного попереднього контракту, що не заважало їм отримувати нові мільярди.
Яскравим прикладом є державний «Спецтехноекспорт». У 2024 році АОЗ намагалася закупити через нього ракети радянського зразка в Сербії. Оскільки Белград офіційно не сприяв прямим постачанням зброї в Україну, в схемі задіяли посередників. Аудитори з’ясували, що компанія не мала реальної сербської експортної ліцензії, а замість неї надала… гарантійний лист від української воєнної розвідки. Жодних правових підстав для такого привілею перевірка не виявила. Попри це, після зриву постачань та появи бракованих боєприпасів, Агенція не зробила жодних висновків і віддала «Спецтехноекспорту» новий контракт на постачання майже всіх 122-мм артснарядів для ЗСУ у 2025 році. На початок 2025-го цей же спецпостачальник став найбільшим боржником перед АОЗ.
Загальний підсумок роботи оборонних закупівель звучить невтішно: лише за 2024 рік через неефективне управління, розтрати та відверте шахрайство Україна втратила близько 1,2 млрд доларів.
Вибір найдорожчої пропозиції серед трьох однакових і роздача мільярдних контрактів сумнівним посередникам — це не бухгалтерська похибка. Це 130 мільйонів доларів переплати лише на одній закупівлі, за які фронт міг отримати тисячі додаткових снарядів.
