Українську митницю сколихнув черговий гучний скандал із географічним присмаком втечі. Керівниця управління митної вартості департаменту тарифів Державної митної служби Світлана Юхта виїхала до Лондона нібито в особистих справах, проте повертатися в Україну не планує — натомість вона надіслала заяву на звільнення з посади з 1 жовтня. Подібні «дистанційні» відставки ключових посадовців у розпал війни викликають усе більше запитань до прозорості роботи відомства.
Щоб зрозуміти справжню вагу цієї втрати для системи (та чому її від’їзд так лякає кабінети), варто пояснити специфіку посади. Митна вартість є тією самою базою, з якої нараховуються основне мито, податок на додану вартість (ПДВ) та акциз під час ввезення будь-яких товарів в Україну. Хоча декларант заявляє власну ціну, сплачену постачальнику, митниця має законне право перевірити її та скоригувати. Будь-яка різниця між заявленою та «скоригованою» цифрою прямо й суттєво визначає, скільки мільйонів чи мільярдів податків заплатить імпортер до держбюджету.
Юхта контролювала цей надзвичайно чутливий напрямок упродовж багатьох років, і ця сфера традиційно вважається одним із найжирніших полів для ручного регулювання та потенційної корупції. Ба більше, після нещодавньої зміни керівництва Держмитниці вона, за наявною інформацією, швидко знайшла спільну мову з командою Ореста Манзія, отримавши додаткові важелі впливу у питаннях тарифного регулювання.
Найбільш резонансною та водночас делікатною частиною цього пазла є інформація джерел про те, що саме на Юхту нібито було покладено організацію щомісячного збору коштів із бізнесу-імпортерів. За даними інсайдерів, для цього на кожній митниці велися окремі списки «правильних» та «не дуже правильних» компаній. Хоча у матеріалі підкреслюється, що прямих документальних підтверджень цьому наразі немає і це подається як інформація джерел, сам характер її посади робить подібні підозри вкрай токсичними.
Реакція самої Державної митної служби наразі виглядає максимально обережною та розгубленою. Керівництво відомства ще не ухвалило остаточного рішення щодо підписання заяви, а за лаштунками її нібито намагаються вмовити повернутися. Паралельно у пожежному порядку шукають заміну, хоча знайти фахівця з такою ж «високою еластичністю» у питаннях тарифів — завдання майже нездійсненне.
Водночас історія з Юхтою лише оголює глибшу кризу всередині самої служби. Наразі в митних органах фіксується стрімкий відтік кадрів: звільняються як звичайні інспектори, так і керівники департаментів, а заповнювати вакансії просто нема ким. Особовий склад на місцях повністю деморалізований через нескінченні ротації, чергові непрозорі переатестації, постійні повітряні тривоги та атмосферу тотальної невизначеності.
І головне питання, на яке керівництво Держмитниці досі не дало жодної публічної відповіді: коли ключова особа, яка роками формувала податкову базу імпорту в країні, раптово опиняється в Лондоні і звідти малює прохання про відставку — це збіг обставин чи дуже промовистий сигнал, який решта системи розуміє без зайвих слів?
