Як ми вже детально описували у нашій попередній публікації «Остання агонія Генпрокуратури: як Руслан Кравченко у відставці кинувся підписувати «підозри» проти керівника НАБУ Кривоноса», панічний прощальний бенефіс відставного очільника Офісу генпрокурора переріс у справжній макулатурний серіал. Слідом за ранковими відеоанонсами Руслан Кравченко вивалив у публічний простір повний текст підозри директору НАБУ Семену Кривоносу — аж 34 сторінки матеріалів у межах кримінального провадження №22014101110000061, відкритого ще 25 квітня 2014 року.
Сам документ розбитий на два різнопланові епізоди з різницею у п’ять років. Перший сюжет відправляє нас у червень 2009 року, коли Голосіївський райсуд Києва розглядав справу проти Кривоноса за частиною 3 статті 157 Кримінального кодексу України (злочин проти виборчих прав, який би назавжди зачинив йому двері на державну службу). За версією слідства, аби підпасти під амністію для осіб із дітьми до 18 років, яких у Кривоноса не було, він умовив матір-одиначку Світлану Хомченко подати спільну заяву про визнання його батьком її сина Максима. Отримавши підроблене свідоцтво про народження, 25 червня 2009 року він використав його в суді, щоб закрити справу та уникнути покарання.
Другий епізод стосується 2014 року, коли Кривонос очолював реєстраційну службу Обухівського міськрайонного управління юстиції. Слідство закидає йому участь у схемі виділення безоплатної земельної ділянки площею 0,25 гектара в селі Тарасівка на підставну особу з подальшим перепродажем зацікавленому громадянику Рузматову за 72 тисячі доларів США. Щоб вписатися у встановлений Національним банком ліміт готівкових розрахунків до 150 тисяч гривень, вартість ділянки через кишенькового оцінювача штучно занижили з 345 тисяч гривень до майже 149 900 гривень, проте схема зупинилася, оскільки діяльність учасників уже перебувала під контролем правоохоронців.
Дії підозрюваного кваліфіковано за підроблення документів та їх використання (ч. 2, 3 ст. 358 КК України), організацію складання підробленого офіційного документа (ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України), а також замах на отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі (ч. 4 ст. 368 КК України).
Проте юридична якість цього «бойового комплекту» викликає чимало запитань. По-перше, станом на момент публікації в НАБУ офіційно підтвердили, що жодної підозри Семену Кривоносу не вручали, а з погляду закону підозрюваним людина стає саме з моменту вручення документа, а не після появи PDF-файлу в телеграм-каналі. По-друге, виникає гостра проблема строків давності за статтею 49 Кримінального кодексу, враховуючи, що події першого епізоду датовані 2009 роком. По-третє, очевидним є політичний таймінґ: цей документ з’явився у відкритому доступі рівно напередодні голосування Верховної Ради 15 вересня щодо звільнення самого Кравченка. Оскільки відео анонсувалося як «Епізод №1», цей піар-обстріл із закордонного автобану вочевидь матиме таке ж абсурдне продовження.
