6 грудня 2024 року в розслідуванні журналістів проєкту «Схеми» (Радіо Свобода) було оприлюднено цілу серію фактів, які стосуються впливу заступника голови Офісу президента України Олега Татарова на ключових фігур правоохоронної системи. Спільні кар’єрні шляхи, родинні зв’язки та наукове співробітництво серед правоохоронців, які займають важливі посади в Національній поліції, Міністерстві внутрішніх справ (МВС) і Державному бюро розслідувань (ДБР), надають нові виміри політичному впливу Татарова.
Розслідування виявило, що близько півтора десятка керівників і посадовців у правоохоронних органах мають або родинні, або професійні зв’язки з Олегом Татаровим, що дозволяє йому фактично контролювати величезну частину правоохоронної машини в Україні. Це включає керівників різних управлінь Національної поліції, ДБР і навіть Міністерства внутрішніх справ.
Один із найбільш яскравих прикладів — це брат Олега Татарова, Андрій Мельниченко, який зараз займає високий пост в головному слідчому управлінні Національної поліції. Після початку кар’єри в поліції він швидко просувався, отримавши керівні посади, що співпали з періодом призначення його брата до Офісу президента.
Мельниченко очолює управління розслідування злочинів у департаменті стратегічних розслідувань та кіберполіції. Журналісти зазначають, що це підвищення в кар’єрі стало можливим після призначення Татарова в Офіс президента в 2020 році, що свідчить про наявність тісних родинних зв’язків і впливу з боку керівника ОП.
У розслідуванні згадуються й інші важливі фігури, пов’язані з Татаровим, зокрема їхній спільний науковий шлях. Брат Олега Татарова, Андрій Мельниченко, був також його учнем у Національній академії внутрішніх справ, де Татаров виступав науковим керівником дисертації Андрія. Це підтверджує наявність не лише родинних зв’язків, але й тісного професійного співробітництва.
Важливе місце в цьому політичному кар’єрному полі також займає Артем Шевчишен, нинішній заступник керівника головного слідчого управління Нацполіції, котрий є товаришем братів Татарова-Мельниченка. За словами журналістів, на фото з часів навчання в академії видно, як тісно вони спілкувалися.
Журналісти також зауважують, що в телефонних записах фігурують теги, що свідчать про прямий зв’язок Шевчишена з цими політичними фігурами, зокрема позначка «від Татарова».
До списку зв’язків з Татаровим потрапили не лише поліцейські, а й правоохоронці з ДБР. Зокрема, кілька посадовців, таких як Вадим Загамула, Станіслав Стратонов і Артем Спусканюк, що мають дисертації, написані під керівництвом Олега Татарова, працюють на важливих посадах у Головному слідчому управлінні цього бюро.
Всі ці чиновники від ДБР запевняють, що не підтримують контактів із Татаровим і отримували свої посади за результатами конкурсів. Однак це не виключає того, що їхня кар’єра могла бути спрямована в правильний бік завдяки наявності зв’язків з Олегом Татаровим, який, за деякими оцінками, є тіньовим архітектором правоохоронної вертикалі.
Незважаючи на заяви чиновників, що їхні кар’єрні злети обумовлені професійними якостями та конкурсами, журналісти ставлять під сумнів це пояснення. Адже тенденція до підвищення родичів і товаришів Олега Татарова в силових структурах свідчить про значну централізацію влади навколо однієї політичної фігури.
Цей факт дозволяє припустити, що політичний вплив Татарова у правоохоронній сфері є надзвичайно сильним, що ставить під питання прозорість та незалежність цієї сфери від політичних рішень Офісу президента. З огляду на тісні зв’язки Татарова з керівниками силових структур, його здатність впливати на прийняття рішень у правоохоронних органах очевидна.
Це розслідування поставило серйозне питання щодо майбутнього правоохоронної системи України. Якщо такий рівень політичного впливу буде збережений, то це може серйозно зашкодити незалежності та ефективності правоохоронних органів. Питання прозорості, конкурсу та незалежності при призначенні на важливі посади залишаються відкритими.
Якщо держава серйозно прагне до реформ в силових структурах і боротьби з корупцією, тоді необхідно переглянути практики призначень та зробити ці процеси максимально прозорими. Інакше можна дочекатися, що такі політичні клани будуть надалі зміцнювати свої позиції на шкоду справедливості та законності в Україні.
