Дмитро Казак у свої 33 роки — уже досвідчений пенсіонер. Але замість спокійного відпочинку колишній прокурор Миколаївської області обрав інший шлях: судиться з Україною, вимагаючи ще 4,8 мільйона гривень «недоплачених» коштів. Перебуваючи у Швеції, ексчиновник вирішив, що його щомісячної пенсії у 156,7 тисяч гривень йому недостатньо. Держава, на його думку, «недораховувала» роками, і тепер має віддати борг — заднім числом і через рішення суду.
І найцинічніше в цій ситуації те, що з погляду букви закону він має на це право.
Схема «пенсіонера за вислугою років»
Казак вийшов на заслужений відпочинок у 33 роки — за вислугою років, яка у прокурорів складає 20-25 років (вік при цьому не має значення). Після першої хвилі скорочень виплат він через суд не лише відновив їх, а й підняв з 42 до 156 тисяч гривень на місяць. Окремий акцент у цій справі — друга група інвалідності. Цей діагноз у прокурорському середовищі став особливо одіозним після серії скандалів з «липовими» інвалідностями, що призвели до гучних відставок та ліквідації МСЕК.
«Недоплати» на 85 мільярдів
Випадок Казака — не виняток, а відпрацьована роками система. Прокурори масово атакують суди з вимогами перерахувати пенсії за старим законом 1991 року, який передбачає коефіцієнт заміщення 80-90% від зарплати, тоді як чинний закон 2014 року обмежує його 60%. Кожен крок підвищення зарплат для діючих прокурорів стає приводом для «пенсіонерів» подавати нові позови про перерахунок та компенсації за минулі роки.
Пенсійний фонд, під тиском судових рішень, змушений платити. У результаті «борг» ПФУ за такими судовими ухвалами вже сягнув катастрофічних 85,5 мільярда гривень.
Контраст реальності
Цифри Мінсоцполітики малюють разючу картину:
-
Станом на 2026 рік понад тисячу прокурорів-пенсіонерів отримують виплати, що суттєво перевищують ліміт у десять прожиткових мінімумів.
-
Максимальні пенсії «спецпенсіонерів» сягають 390 тисяч гривень на місяць.
-
За підрахунками міністерства, за все трудове життя такі особи вносять до Пенсійного фонду на мільйони гривень менше, ніж отримують у вигляді «заслужених» виплат. Різницю покривають за рахунок працюючих українців.
Поки звичайні громадяни, часто старшого віку, живуть на мінімальні виплати, а країна мобілізує всі ресурси на боротьбу за існування, Дмитро Казак зі Швеції через суд «вибиває» собі мільйонні бонуси. І в цьому — справжня трагедія української судової та пенсійної системи: поки одні рахують кожну гривню на донати для ЗСУ, інші майстерно використовують лазівки, щоб забезпечити собі безхмарне життя за рахунок бюджету.
