Зв’язки судді та енергетичний завод: що стоїть за поверненням підстанцій «Енергетику»

У Господарському суді Києва триває справа, яка може призвести до повернення стратегічних енергетичних об’єктів — кабельних ліній та розподільчих підстанцій — компанії ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик»», що має зв’язки з громадянами Російської Федерації. Ці об’єкти є частиною критичної інфраструктури, яка раніше забезпечувала роботу державного підприємства «Київське радіо». На початку 2000-х «Київське радіо» увійшло в процедуру банкрутства, після чого його енергетичні активи (трансформаторні та розподільчі підстанції, мережа кабелів) були винесені на відкритий аукціон і продані у 2016 році окремими лотами.

Спір стосується двох кабельних ліній, що живлять територію заводу, та розподільчих підстанцій у приміщеннях, через які проходять кабельні мережі до трансформаторних підстанцій. Законність аукціону не оскаржувалася протягом восьми років, але у 2024 році ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик»» звернулося до суду з вимогою переглянути результати торгів, оскаржити передачу майна та відновити право власності.

Суддя Леонід Омельченко та його особисті зв’язки

Ключову роль у справі відіграв суддя Леонід Омельченко, який розглядав спір і виніс рішення на користь компанії. Суд визнав за ПрАТ право власності на частину енергетичного комплексу та зобов’язав усунути перешкоди у реалізації цього права. Під час спілкування з журналістами Омельченко підтвердив особисте знайомство з Михайлом Євсєєвим та Дмитром Ткаченком — ключовими учасниками справи, які є співзасновниками та бізнес-партнерами ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик»». Суддя визнав, що в минулому разом з ними засновував компанію.

Адвокат компанії Андрій Вегера стверджує: «Власниками «Енергетичний завод «Енергетик»» є громадяни України: Михайлов, громадянка України Сецюк, громадянин України Васильєв». Однак виписки з російських реєстрів показують багаторівневу структуру власності, що веде до громадян РФ. Михайло Євсєєв — громадянин Росії, з початку 2000-х до 2013 року працював у компаніях ОАО «Карта отєчєства» та ОАО «Товари отєчєства». Дмитро Ткаченко — також громадянин РФ, співвласник «Алкор Секьюритиз», працював у тих самих структурах; у 2004 році — у московській конфедерації промисловців і підприємців під керівництвом депутата Держдуми від «Єдиної Росії» Єлени Паніної (під санкціями РНБО України з 2014 року).

Російські активи фігурантів

Михайло Євсєєв володіє акціями АТ «Ангстрем» на суму 630 тисяч рублів. За даними ГУР, ця компанія виробляла комплектуючі для ракет Х-101, які Росія застосовує для атак на цивільну інфраструктуру України, зокрема на дитячу лікарню «Охматдит». Дмитро Ткаченко володіє понад двома тисячами акцій «Роснєфті» (під санкціями США з жовтня 2025 року). Сам суддя Омельченко має у власності 689 акцій Митищенського машинобудівного заводу — ключового гравця російської транспортної галузі.

Відвід судді: клопотання та відмови

Представники опонента (ТОВ «Вардингс») неодноразово клопотали про відвід судді Омельченка через ймовірну упередженість та бізнес-зв’язки з Євсєєвим і Ткаченком. Адвокат Даніїл Снісаренко пояснив: «Якби питання про відвід розглядав суддя, скажімо, із Закарпаття, рішення могло б бути іншим. А в Києві, де всі пов’язані один з одним, перший суддя відмовляє у відводі, пише ухвалу, і наступний просто погоджується — без зайвого навантаження чи перевірки». Проте інші судді не знайшли підстав для відводу.

Реакція Вищої ради правосуддя

Редакція надіслала запит до ВРП: на суддю Омельченка надійшло 18 дисциплінарних скарг, з яких 6 на попередній перевірці у дисциплінарних інспекторів. Експерт Денис Шинкаренко (член громадської ради при Мін’юсті, засновник проєкту «Спільнота») зазначив: «Я не чув випадків, коли ВРП самостійно моніторила ситуацію. Вона реагує лише на публічний резонанс або звернення. Перевіряти кожного суддю фізично неможливо». Він додав: «У декого зарплата від 100 тисяч гривень, у декого — 400–500 тисяч з преміями. Але деякі судді працюють в інтересах певної сторони й продовжують збагачуватися. Людей це обурює, і з цим треба щось робити».

Поточний статус та наслідки

Рішення у справі вже ухвалене, але може бути оскаржене — юристи подали скаргу до Верховного Суду. У попередньому розслідуванні (23 грудня 2025 року) йшлося про втрату державою 131 мільйона гривень через подібні схеми повернення майна. Повернення стратегічних підстанцій компанії з російськими зв’язками під час війни створює загрозу енергетичній безпеці України.