З гумору — у крісло Міноборони: як колишній сценарист «Мамахохатала» Олексій Рева став заступником міністра під прапором партійного nepotism-у

Кабінет міністрів України продовжує дивувати кадрові відділи всіх цивілізованих країн світу. Наступною вершиною кадрового ліфту для «своїх» стало призначення колишнього ведучого та сценариста студії «Мамахохатала» Олексія Реви на посаду заступника міністра оборони з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. Сама назва посади звучить так, ніби її спеціально вигадали, щоб жодне коріння слова «цифра» не почувалося самотнім, але чим саме заслужив такий портфелик гуморист — питання риторичне. Перед цим новоспечений «цифровий реформатор» чомусь очолював кафедру військової підготовки в Національному університеті «Київський авіаційний інститут».

Географія кумівства: від Солом’янки до кабінетів Міноборони

Щоб зрозуміти, яким чином сценаристи розважальних шоу раптово опиняються в ключових кабінетах воєнного відомства, достатньо відкрити карту Києва та простежити за партійними зв’язками команди «Слуги народу»:

Олексій Рева та його брат-близнюк Ігор колись разом писали жарти і виступали на сцені «Мамахохатала» разом із засновником студії Романом Грищуком.

Згодом Грищук пішов у велику політику і став народним депутатом від партії влади по 222-му округу, що охоплює Солом’янський район столиці.

Саме на території цієї ж Солом’янки розташований КАІ, ректоркою якого є Ксенія Семенова — депутатка Київради від тієї ж «Слуги народу», чиї родичі мають тісні зв’язки з найвищим керівництвом держави. І саме там Олексій Рева отримав тепластечко на кафедрі військової підготовки. Коли інтереси депутата, партійної ректорки та колишніх колег по сцені ідеально збігаються в одній точці, говорити про «випадковий вибір професіоналів» просто смішно.

Бойовий досвід і велика сімейна розстановка

Звісно, біографія Олексія Реви не обмежується лише гумористичною самодіяльністю. Після повномасштабного вторгнення він служив у 47-й окремій механізованій бригаді, а згодом — у Головному управлінні розвідки, дослужившись до звання майора ЗСУ. Наявність бойового досвіду у нового заступника міністра ніхто не заперечує. Проте суспільство справедливо ставить питання: чому серед тисяч бойових офіцерів престижні державні посади чомусь дістаються саме людям із вузького кола знайомих народних депутатів?

Тим паче, що успіхи родини Ревих вражають масштабами. Брат-близнюк новопризначеного заступника міністра, Ігор Рева, раніше працював заступником голови Київської міської військової адміністрації у Тимура Ткаченка, а також активно розглядавався на посаду очільника Полтавської ОВА.

Виходить двопартійна ідилія: два брати з гумористичного цеху тепер контролюють фінансові й адміністративні потоки у столиці та військовому міністерстві. Кадровий резерв воюючої країни формується не за критеріями професіоналізму, а за принципом старої артистичної дружби.