У резонансній справі Владислава Володського зі зривом постачання харчів для ЗСУ та розкраданням державних мільярдів з’явились нові шокуючі деталі, які вказують на можливий російський слід. Ця злочинна схема, що залишила без необхідних ресурсів наших військових, може мати глибші корені, пов’язані з інтересами іноземних агентів. Чи є за цією аферою проросійський слід? Команда СтопКору проаналізувала нові факти, що ставлять під сумнів безпеку державних коштів і політичну стабільність. Всі деталі — у нашому аналітичному розслідуванні.
Харчова корупція: як державні кошти для ЗСУ осідають у кишенях ділків
Україна продовжує вести війну на двох фронтах: проти зовнішнього ворога й внутрішньої корупції. Одним із найгучніших скандалів останнього часу є так звана “харчова афера” – масштабна схема розкрадання бюджетних коштів, призначених для забезпечення українських захисників продуктами харчування.
Розслідування виявило не лише проросійський слід, але й зв’язки українських ділків із російськими бізнес-структурами. Головним фігурантом цього скандалу є Владислав Володський, чиє ім’я стало символом безкарності та цинізму у використанні державних ресурсів.
Владислав Володський: від боржника до погроз правоохоронцям
Владислав Володський, ключова фігура розслідування. У приватних колах він хизується своїми зв’язками з бізнесменом Сергієм Чепурним, який раніше обіймав посаду депутата Київської міської ради від проросійської партії ОПЗЖ. Ці “дружні стосунки” стали прикриттям для Володського, який, за нашою інформацією, погрожував правоохоронцям фізичною розправою, якщо ті наважаться зацікавитися його діяльністю.
Ми знайшли судову справу, у якій Сергій Чепурний судиться проти Володського Владислава через борг майже у 800 тисяч гривень. Така сума була обгрунтована у судовому рішенні. Суддя оцінила вартість позову у понад 250 прожиткових мінімумів для працюючих людей.
Ми підрахували імовірний борг Володського. Якщо взяти 250 прожиткових мінімумів, помножити на 3028 грн, такий мінімальний прожитковий коефіцієнт цьогоріч згідно даних. 250 x 3028= 757 000 грн! Виходить доволі кругленька сума. Тож, імовірно цей таємний кредитор і є пан Чепурний.
Проросійський слід у бізнесі
Варто окремо зупинитися на батькові Владислава – Олексію Володському. Він з 2003 року очолює “Джанкойський молочний комбінат”.
ТОВ “Джанкойський молочний комбінат” входить до складу “Джанкойський завод молочної продукції Новатор”, головний офіс якого розташований у Москві. Юридична адреса обох підприємств також збігається: м. Джанкой, вул. Першотравнева, 62. Власником 25% “Джанкойського молочного комбінату” є запорізький бізнесмен Фелікс Орловський, який тісно пов’язаний із Олексієм Володським.
Той, навіть попри анексію Криму, й досі продовжує працювати на посаді керівника молочного комбінату! Як повідомляють російські пабліки завод “НОВАТОР” сьогодні є найбільшим виробником молочної продукції анексованої Республіки Крим. Територія підприємства займає майже 4 гектари, а загальна площа виробничих потужностей – понад 10 000 м. кв. На сьогоднішній день згідно російських даних, на заводі працює понад 900 осіб.
Більше того, у Харкові зареєстровано підприємство зі схожою назвою – ТОВ “Молокозавод Новатор”. Його створення датується 19 березня 2014 року, невдовзі після анексії Криму. Спочатку 25% цього підприємства також належали Феліксу Орловському, проте згодом його частка перейшла до Наталії Вікторівни Щербініної. Така зміна власника виглядає щонайменше підозрілою, враховуючи контекст анексії та бізнес-діяльності в окупованому Криму.
Харчові контракти та інші фігуранти
Одним із партнерів Володського є Лапшин Олександр В’ячеславович, пов’язаний із ТОВ “Буський консервний завод”. Завод, за нашими даними, має стосунок до родини Гринкевичів, відомої своєю участю в сумнівних тендерах із поставки харчів для ЗСУ. Схожа схема діяла й раніше, коли продукти закуповувалися за завищеними цінами, а якість залишала бажати кращого.
Ще одним гравцем “харчової афери” є Лазоренко Сергій Миколайович і його компанія ТОВ “АСІКС ГРУП” /(код ЄДРПОУ 41514045). Ця фірма, як повідомляється, є клієнтом Міжнародного інвестиційного банку, що належить пʼятому президенту Петру Порошенку.
“Економічні новини”, пишуть, що підприємство також пов’язане із впливом одеського бізнесмена Валерія Дионісовича Друзенка, який до 04.06.2020 року був бенефіціарним власником компанії “Латоріца-темп” (код ЄДРПОУ – 21005409). За відкритими даними, ця компанія також була залучена до відмивання бюджетних коштів через тендерні закупівлі харчових продуктів для Міністерства оборони України. Результати діяльності цих та інших компаній досліджував Антимонопольний комітет України.
Результати досліджень показали, що “доступ до електронних поштових адрес, а також реєстрація та вхід до кабінету Учасника, дії Учасника, пов’язані з подачею заявки на участь у Процедурах закупівлі ТОВ “Латоріца-ТЕМП”, ТОВ “Валета С” і ПП “Артек-Союз” здійснювався з однієї ІР адреси номерного ресурсу, виділеного компанії, зареєстрованій в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна), тимчасово окупованими Російською Федерацією“.
Тож, на сьогодні відкрито ряд кримінальних проваджень щодо цих махінацій. Разом із “Латоріца-темп” до списку корупційних постачальників потрапили й інші компанії, як– от “Нова-постач” та “Біосоіл”. Ці фірми, як і “Латоріца-темп”, входять до пулу компаній, які, ймовірно, контролюються Валерієм Друзенком.
Особливою дивиною є той факт, що статутний капітал “Латоріца-темп” становить лише 400 гривень. Тож, як компанія з таким мізерним капіталом обслуговувала Міністерство оборони України – питання, яке вимагає відповіді. “Латоріца-темп” стала відомою завдяки багатомільйонним підрядам Міноборони, які вона почала отримувати в 2018 році, ще за каденції Петра Порошенка. Ще більше підозр викликає те, що компанія у 2015 році відкрила рахунок у Міжнародному інвестиційному банку Порошенка, як і інші підприємства з групи Валерія Друзенка.
Схеми, які роками обдирали Міністерство оборони, лише посилюють підозри щодо участі наближених осіб до Петра Порошенка. Додаткову увагу варто звернути й на зв’язки Порошенка з проросійськими структурами. Його політична діяльність та можливі зв’язки з Кремлем неодноразово обговорювалися в медіа.
Сергій Чепурний: рейдерство і сумнівні угоди
Сергій Чепурний, на якого посилається Володський молодший, відомий своїм бізнесом та політичною діяльністю. У минулому Чепурний був директором кінотеатру “Тампере”, який незаконно перейшов із комунальної власності до офшорної компанії “Лексафін Бізнес С.А.” Тобто до Чепурного у приватну власність. Після цього кінотеатр згорів, а громада втратила ще один культурний об’єкт.
Наше розслідування виявило, що на підприємствах Чепурного керує та за сумісництвом веде бухгалтерський облік така собі Тетяна Глушко. Вона, як бачимо з офіційних реєстрів перебуває під санкціями РНБО та є у базі “Миротворець” через свою громадянську позицію на користь країні–агресору.
Крім того, Чепурний має бізнес-зв’язки з Сергієм Ларіним через фірму ТОВ “ГОТІС” / 34620497 яка входить до групи компаній родини Сергія Ларіна. Останній є діючим народним депутатом від проросійського Опоблоку, голосував за ратифікацію “Харківських угод”. Також, “опозиційний депутат” є “клієнтом” бази “Миротворець”.
Тож, як просувається слідство про розкрадання бюджетних коштів і як справу коментують її головні фігуранти?
Станом на сьогодні, за фактом “харчової афери” відкрито низку кримінальних проваджень. Головними підозрюваними є Владислав Володський, його батько Олексій Володський, Лапшин Олександр, та інші. Слідчі органи з’ясували, що через пов’язані компанії вони через свої та підставні компанії заволоділи державними коштами в особливо великих розмірах.
Фінансові махінації були реалізовані через завищення цін на продукти, що постачалися для потреб Збройних Сил України, а левова частка продовольства й зовсім не була доставлена. За час нашого розслідування, ми багато разів намагались звʼязатися із фігурантами слідства, проте марно. Володський молодший та його батько Олексій вперто не реагують на виклики журналістів. Контакти фірм Сергія Чепурного також виявились не актуальними.
Отже, ці розслідування виявили не тільки фінансові злочини, а й співпрацю українських ділків із російськими бізнес-структурами. Журналісти СтопКору звертають особливу увагу на діяльність Олексія Володського, оскільки його зв’язки з російськими підприємствами можуть свідчити про підривну діяльність проти України.
Та попри всі ці скандали, кримінальні провадження та судові справи, Міністерство оборони чомусь знову заключає контракт з Володськими! Невже, останніх обставин з обтяженнями у десятки мільярдів державному бюджету, замало? Звісно, це питання ще довго не даватиме нам спокою.
Війна та необхідність підтримки ЗСУ
Російське вторгнення в Україну створило безпрецедентні виклики для обороноздатності держави. Армія потребує стабільного забезпечення продовольством, боєприпасами та технікою, адже від цього залежить успіх у боротьбі з агресором. Будь-яка крадіжка з бюджету, особливо в умовах війни, є злочином не тільки проти держави, але й проти кожного солдата, який ризикує життям на передовій.
Ці факти демонструють, як корупція та російська агентура діють подібно до ракової пухлини, проникаючи всередину нашої країни та руйнуючи її зсередини. Родина Володських разом зі своїми спільниками не лише привласнюють бюджетні кошти, а й становлять пряму загрозу національній безпеці через зв’язки з російськими структурами. Усе це відбувається в умовах війни, коли кожна гривня повинна служити обороні та підтримці Збройних сил України.
Тож, чи буде справедливість? Українське суспільство має вимагати від антикорупційних органів негайного розслідування цієї справи та покарання винних. Адже без викорінення корупції ми не зможемо побудувати демократичну та суверенну Україну. Водночас ця історія повинна стати уроком для всіх, хто прагне використовувати державні ресурси у власних інтересах.
