«Суддя Шокіна» чи лицемір із криптою: чому голова кадрової комісії БЕБ Андрій Козлов сам живе на пташиних правах без зарплати, але судить інших

Поки в Україні триває показова зачистка та переатестація правоохоронних органів під гаслами «абсолютної доброчесності», навколо нового керівництва Бюро економічної безпеки розгортається гучний скандал. Особливу увагу привертає особа голови кадрової комісії БЕБ Андрія Козлова — професійного грантового активіста, який із висоти свого морального авторитету жорстко клеймить кандидатів та вимагає від них звітувати за кожну копійку й походження майна. Проте журналістські розслідування та аналіз його власних декларацій викривають разючий парадокс: той, хто вирішує долі тисяч працівників і вимагає кришталевої чистоти, сам демонструє вкрай заплутану фінансову картину з нульовою офіційною зарплатою, десятками видів криптовалюти та шлейфом скандальних звільнень із минулого.

Хто такий Андрій Козлов і чому він вирішує долі в БЕБ?

Масштабна кадрова чистка в Бюро економічної безпеки розпочалася після того, як директор БЕБ Олександр Цивінський підписав накази №231 та №232 від 5 листопада 2025 року про створення атестаційних та кадрових комісій. Їхня мета — перевірити старих співробітників і набрати нових. До кожної комісії входить по 12 людей: половину призначає директор, іншу половину делегують міжнародні та іноземні організації, що надають Україні технічну допомогу. Саме ці органи отримали монопольне право вирішувати, хто відповідає критеріям доброчесності, а хто має бути викинутий із системи.

Головою однієї з таких ключових комісій було призначено Андрія Козлова. Його риторика на співбесідах вирізняється особливою категоричністю. Навесні, коли майже сотня претендентів провалила базові тести на логіку та математику, Козлов видав одіозну заяву, подякувавши їм за «сміливість» і зазначивши, що деякі особливості когнітивного розвитку нібито є «генетичними», хоча їх і можна частково підтягнути вправами.

Проте на практиці публічні повчання про «походження статків» від пана Козлова виглядають як відвертий цинізм, адже фінансовий аналіз його власних декларацій ставить більше запитань, ніж дає відповідей.

Безробітний «активіст» із мільйонною криптою та колекцією нумізматики

Якщо зазирнути у декларацію Андрія Козлова за 2025 рік, виникає перше логічне запитання: а за які кошти живе головний боржник за «доброчесність»? За весь 2025 рік Козлов не задекларував жодної заробітної плати. Його доходи формувалися зовсім з інших джерел:

538,9 тис. грн — гонорари та виплати за цивільно-правовими договорами від державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (ДП «ГДІП»);

66,7 тис. грн — доходи від торгівлі рухомим майном через онлайн-аукціон Violity;

27,8 тис. грн — продаж віртуальних активів;

5,6 тис. грн — часткове стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС).

Для порівняння, у декларації за 2024 рік фігурувало 1,005 млн грн гонорарів від ТОВ «Компанія Толеран», 31,5 тис. грн від громадської організації «Фундація DEJURE» та понад 140 тис. грн від операцій з рухомим майном і криптою.

Щодо майнового стану, то тут розмаїття активів вражає. У власності Козлова значаться кілька квартир, зокрема ключова житлова площа на майже 70 квадратних метрів, придбана у червні 2022 року за 2,794 млн грн. Крім того, аналіз його активів виявив володіння 30 (!) різними видами криптовалюти та солідну нумізматичну колекцію вартістю майже 400 тисяч гривень. Якщо ж додати до цього майно подружжя, то, за підрахунками аналітиків за даними декларацій, родина володіє цілою шісткою квартир у Києві, одна з яких на момент підрахунків перебувала на стадії будівництва. Звідки у людини, яка довгий час позиціонує себе як громадського діяча та «незалежного експерта», такий обсяг віртуальних активів та нерухомості під час війни — питання, яке чомусь не цікавить профільні органи, але є критично важливим для суспільства.

Шлейф скандальних звільнень та непідтверджена доброчесність

Особливої пікантності ситуації додає біографія самого Козлова, яка рясніє провалами на офіційних перевірках. У 2016 році його призначили членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів за квотою омбудсмана. Проте вже 27 червня 2019 року тодішня Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова звільнила його зі скандалом.

Офіційними підставами для звільнення стали грубі порушення вимог щодо несумісності з адвокатською діяльністю та порушення антикорупційного законодавства. Секретаріат омбудсмана тоді наголошував, що у Козлова навіть не було необхідного 15-річного стажу в галузі права, оскільки в Єдиному реєстрі адвокатів достовірних відомостей про його практику не знайшлося. Сам Козлов намагався захищатися, називаючи рішення політичним розпалом, а грантові структури (зокрема «Фундація DEJURE», яка згодом ще й фінансово підтримувала його гонорарами) дружно засуджували звільнення. Той факт, що в декларації за 2025 рік з’явився рядок про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, свідчить лише про те, що частину судових спорів він виграв, проте репутаційний слід залишився назавжди.

На цьому пригоди борця за «світле майбутнє» не закінчилися. Коли Козлов намагався пробитися до Вищої ради правосуддя (ВРП), міжнародні партнери категорично відмовилися підтримати його кандидатуру через наявні та обґрунтовані сумніви до його майнового стану та доброчесності. Попри це, система знайшла спосіб залишити його на плаву: його залучили експертом-помічником члена ВРП під час відбору керівництва Державної судової адміністрації, а згодом довірили очолювати кадрову комісію головного економічного правоохоронного органу країни — БЕБ.

Хто перевірятиме самих «перевіряльників»?

Виникає абсурдна ситуація: людина, чий власний майновий стан не пройшов сито міжнародних перевірок, а кар’єра супроводжувалася скандалами з сумісництвом та звільненнями, сьогодні сидить у кріслі головного цензора і вирішує, хто має «моральне право» працювати в БЕБ, а хто підлягає люстрації за «обґрунтованим сумнівом».

В українських реаліях склалася зручна кастова система: поки рядових громадян і кандидатів пропускають крізь крижаний душ тотальних перевірок, самі «перевіряльники» апріорі вважаються кришталево чистими за мандатом грантових організацій. Але доки суспільство не отримає чітких і прозорих відповідей на питання, за які кожну гривню купувалася крипта та елітна нерухомість Андрія Козлова, довіра до будь-яких «атестаційних комісій» залишатиметься нульовою.