Масштабна антикорупційна операція «Карфаген» продовжує розширюватися, проте вектор її руху викликає дедалі більше запитань. Слідство демонструє неабияку активність «ушир та вниз», зачищаючи середню ланку прокурорів і родичів фігурантів, тоді як верхівка системи залишається абсолютно недоторканною.
Кадрова чистка на рівні виконавців: хто вже потрапив під удар
У Черкасах офіційно полетіли голови: з посади звільнено начальника відділу обласної прокуратури Вікторію Дидич (сюди ж додається колоритний штрих — її чоловік Олександр уже перебуває під вартою з мільйонною заставою у 15 мільйонів гривень) та заступника обласного прокурора Максима Штомпеля.
Тим часом в Офісі генпрокурора виявили технічних фігурантів, які використовували службові бази для пошуку «безхозних» кол-центрів — тобто тих підприємств шахрайського бізнесу, які ще не працювали під «дахóм» ГУР чи СБУ, а отже, могли стати легкою здобиччю для прокурорського рекетиру.
Глухий кут на верхівці: чому розслідування зупинилося перед головними фігурами
Якщо по прокурорській вертикалі вниз детективи НАБУ просуваються впевнено, то рух нагору намертво зупинився. Кравченко пішов, Вдовиченко пішла, у Кіпера відбулися обшуки, але реальних підозр топчиновникам так і не з’явилося. Очевидно, що ні Кравченко, ні Вдовиченко не можуть бути вершиною цієї злочинної піраміди, проте слідство чомусь обминає справжніх ляльководів.
Ситуація з самими кол-центрами виглядає ще більш показово: жодних реальних рухів у бік ліквідації самісіньких тіньових офісів не спостерігається. Це породжує закономірне питання: чи є координована мережа шахрайства та її прокурорські покровители справжньою ціллю розслідування, чи «Карфаген» використовується як зручний привід для політичного тиску та перерозділу впливу навколо Офісу президента?
Поки що розслідування ризикує перетворитися на звичайне сафарі на дрібних прокурорських щурів, тоді як головні архітектори корупційних схем продовжують спокійно спостерігати за процесом із безпечної відстані.
