Поки українці збирають по гривні на ЗСУ, а держава закликає до повного бойкоту російських товарів, в Україні продовжують згортати гучні справи про тіньову торгівлю з країною-агресором. Одеський суд закрив кримінальне провадження щодо імпорту гелієво-неонової суміші вартістю понад 33 мільйони гривень, яку під час повномасштабного вторгнення завезли під виглядом «турецького краму».
Незважаючи на те, що митники Туреччини офіційно підтвердили російське походження газу, український суд виявився дивовижно лояльним до бізнесменів.
«Відмивання» через Кіпр та Туреччину: Як працював маршрут
Події розгорталися восени 2022 року. Через митний пункт «Орлівка» на адресу одеської компанії ТОВ «КРІОІН ІНЖИНІРІНГ» завели три великі партії інертного газу.
Декларант — ПП «КАННА» — переконував митників, що газ «чисто турецький». За паперами продавцем виступала кіпрська офшорна структура SG Special Gases Trading Ltd., а відправником — турецька HE24 ME GAZ A.S..
Проте коли Одеська митниця зробила запит до турецьких колег і отримала оригінали експортних декларацій, правда вилізла назовні: країною походження стратегічного газу була вказана Росія. На керівництво компанії склали протоколи за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (подання фальсифікованих документів).
«Беззуба» перевірка митниці та рішення суду
Замість того, щоб притягнути ділків до суворої відповідальності за торгівлю з ворогом, процес перетворився на юридчну комедію:
-
Митники «не допрацювали»: Як з’ясувалося під час засідання, Одеська митниця провели розслідування максимально формально. Вони не опитали керівництво компаній, не витребували банківські платіжки та не перевірили первинні документи про те, як російський газ взагалі потрапив до Туреччини.
-
Суд пробачив все: 20 серпня 2026 року Одеський суд повністю закрив справу. Судді вирішили: якщо імпортер показав «офіційну турецьку бумажку», то він нібито й не знав, що купує російський газ. А всі сумніви, згідно зі ст. 62 Конституції України, трактували на користь бізнесу.
Хто залишився «в плюсі»?
У результаті компанія-імпортер «КРІОІН ІНЖИНІРІНГ» та її партнери вийшли з води абсолютно сухими. Мільйонні контракти закриті, товар реалізований, а гроші за газ фактично пішли на фінансування російської економіки під час війни.
Цей випадок став черговим показовим прикладом того, як через узгоджену інертність митних органів та гуманність українських судів схеми з «легалізації» російського імпорту через турецькі та кіпрські прокладки спокійно процвітають.
