Секрети на блюдечку для ворога: як «Львівводоканал» віддав карти критичної інфраструктури підрядникам із російським слідом

Повномасштабна війна триває, ворог регулярно б’є по критичній інфраструктурі українських міст, а комунальні підприємства тим часом продовжують роздавати стратегічні секрети сумнівним структурам. Журналісти проєкту NGL.media провели гучне розслідування, яке виявило шокуючий факт: росіяни майже напевно отримали доступ до всієї детальної технічної документації та карт очисних споруд Львова. І все це стало можливим завдяки закупівлям львівських комунальників.

Харківський слід, завод під Москвою та 8 мільйонів на проєкти

Минулого року комунальне підприємство Львівської міськради «Львівводоканал» замовило три проєкти реконструкції аеротенків — ключових бетонних резервуарів, куди надходять стокові води на очистку. Переможцем усіх трьох тендерів на загальну суму 8,2 мільйона гривень стало приватне підприємство «Інтехінжиніринг».

Зареєстрована у Харкові у 2018 році компанія до цього жодного разу не брала участі в державній системі Prozorro, тож підряди від Львова стали для неї першими бюджетними замовленнями. Втім, за вивіскою нової фірми ховається добре відомий у вузьких кола бізнес. Директором і власником «Інтехінжинірингу» є 70-річний харківʼянин Михайло Тіц — колишній заступник директора та співзасновник українського консорціуму НВФ «Екополімер».

Цей консорціум понад 30 років функціонував як єдиний спільний українсько-російський бізнес, де українська частина проєктувала об’єкти, а основний виробничий завод обладнання для очисних споруд працював і досі працює в Калузькій області РФ. Головним бенефіціаром цієї структури є Юрій Мешенгіссер, який, за даними правоохоронців, має російське громадянство.

Попри повномасштабне вторгнення, бізнес Мешенгіссера в РФ не лише не постраждав, а й значно масштабувався. Він досі володіє частками в російських компаніях, видає профільні журнали в Москві, регулярно відвідує російські водні конгреси та виставки, а також тісно співпрацює з російським монополістом «Поліпластик». Сам Михайло Тіц хоч і запевняє, що розірвав зв’язки з РФ та не спілкується з партнером, продовжує фігурувати в російських реєстрах, а в соцмережах радо ділиться ностальгійними фото з корпоративів «Екополімеру» в компанії росіян.

Надання подібним фірмам доступу до детальних креслень, схем та технічних характеристик стратегічного об’єкта мілітарні експерти називають серйозною загрозою. Адже, як зазначають інженери-проєктувальники, завдати критичного удару по складних інженерних спорудах без точної документації вкрай складно, тоді як готові карти значно спрощують ворогу це завдання.

Словенсько-білоруський слід біогазової станції та мовчання міськради

Це не єдиний сумнівний підрядник у біографії львівських комунальників. Масштабний проєкт будівництва біогазової станції на міських очисних спорудах, який триває вже багато років і подорожчав до 41 мільйона євро, реалізує словенсько-норвезький консорціум RIKO.

Засновник RIKO Янез Шкрабец роками активно працював на ринках Росії та Білорусі, за що отримав від влади РФ державну нагороду — Орден Дружби. У Білорусі він довгий час обіймав посаду почесного консула і відкрито називав країну своєю «другою Батьківщиною», продовжуючи отримувати там держзамовлення навіть після подій 2020–2022 років.

Коли журналісти звернулися по коментарі до керівництва «Львівводоканалу», директор підприємства Дмитро Ванькович заявив, що російський бізнес власника «Інтехінжинірингу» став для нього «несподіванкою», а перевірка учасників тендерів на наявність зв’язків із країною-агресором нібито виходить за межі їхньої компетенції.

Хоча ще у жовтні 2022 року уряд запровадив пряму заборону на співпрацю з компаніями та громадянами РФ і Білорусі, а міський голова Андрій Садовий публічно закликав ретельно перевіряти бізнес на наявність ворожого сліду, «Львівводоканал» проігнорував базові безпекові перевірки. Наразі ситуацією після тривалого мовчання вже зацікавилися правоохоронні органи та профільні служби.