Столична влада готує киянам черговий комунальний шок. 3 вересня Київська міська рада 74 голосами ухвалила скандальне рішення про підвищення тарифів на водопостачання та водовідведення — ціна злетіла з 30,38 до 63,79 грн за кубометр, тобто більш ніж на 110% (хоча спочатку апетит «Київводоканалу» сягав майже 90 грн). Мер Віталій Кличко виправдав це зростанням цін на електроенергію, реагенти та пальне, попередивши про загрозу тотального колапсу галузі. Проте за аварійним станом мереж та потребою дотацій ховається дещо цікавіше: чверть комунального гіганта досі контролюють приватні структури, пов’язані зі старими одіозними кланами.
Офшорна архітектура: як «Київводоканал» залишається приватним
Формально розклад сил виглядає заплутано, але суть схеми залишається незмінною ще з часів «молодої команди» Леоніда Черновецького:
-
ПрАТ «АК “Київводоканал”» на 67% контролюється ПрАТ «Київенергохолдинг», тоді як безпосередньо територіальній громаді Києва належить лише 25,46%.
-
У самому «Київенергохолдингу» 61% формально за містом, проте 24,98% контролюється британською компанією Artio Global Investors Ltd, а ще 14,02% — кіпрською Densec Limited.
Таким чином, через частку в офшорах приватні бенефіціари й досі володіють близько 16,7% стратегічного монополіста столиці. Ця конструкція виникла ще у 2006 році, коли місто віддало приватникам ласі шматки «Київводоканалу», «Київгазу» та «Київенерго». Попри низку кримінальних проваджень (зокрема №42014100000000932 та №42017100000000307) і навіть гучне рішення Київради від травня 2024 року про створення повністю комунального підприємства та повернення мереж, архітектура схем не зрушила з місця.
Слід Льовочкіна: хто стоїть за британським офшором
Журналісти-розслідувачі неодноразово пов’язували британську компанію Artio Global Investors Ltd із впливовою родиною Сергія Льовочкіна — колишнього очільника Адміністрації Президента часів Віктора Януковича.
Якщо раніше офшор формально записували на інших номіналів, то з 20 квітня 2024 року ситуація стала ще прозорішою для тих, хто вміє читати британські реєстри: власником понад 75% акцій компанії став Андрій Вінграновський — чоловік Юлії Льовочкіної та зять Сергія Льовочкіна.
Вінграновський контролює ситуацію не лише у воді. З квітня 2019 року він очолює АТ «Київгаз», а у 2024 році особисто оформив на себе 5,46% акцій підприємства (де 60% належить усе тому ж «Київенергохолдингу», а 28,45% — громаді Києва). Попри таку «ефективність» і збитковість самого підприємства, витрати менеджменту вражають: наприклад, у листопаді 2025 року «Київгаз» придбав новенький елітний мінівен Mercedes-Benz V-Class Avantgarde вартістю 5 млн грн — з панорамним дахом та спальним місцем для комфортного пересування під час блекаутів.
Поки мерія перекладає фінансовий тягар на киян через подвоєння тарифів на воду, ключові комунальні артерії столиці продовжують жити за лекалами 2000-х років. У цих реаліях тисячі людей сплачують за комуналку втридорога, а прибутки від монополій через офшори осідають у кишенях родичів колишніх топполітиків.
