Успішно обійшли санкції завдяки використанню фірм-“клонів” і кулуарним домовленостям? Попри те, що торік журналісти публічно викрили зухвалу схему розблокування роботи групи компаній “Юнігран” бізнесмена-втікача Ігоря Наумця, а правоохоронці наклали нові арешти на активи, збагачення власників підсанкційної бізнес-імперії… триває. Які приголомшливі суми “заробили” старі й нові бенефіціари та скільки втратила держава?
Команда СтопКору звернула увагу на події, що відбуваються на ринку видобутку цінних копалин Київщини і Житомирщини, через активізацію піщаних нелегалів на колишніх ділянках “Мостобуду”. Під час чергового виїзду журналісти помітили відновлення перевалки на ділянці, яку ексрегіонал Володимир Продивус багато років намагався відібрати у столичної громади.
Новий компаньйон Продивуса: хто такий Сергій Шапран?
І, як виявили розслідувачі, минулого року він, схоже, знайшов нового партнера в особі Сергія Шапрана. Саме цей броварський бізнесмен узяв під контроль компанію росіянина Ігоря Наумця “Будіндустрія-сервіс ЛТД”.
“Далі ми почали спостереження вже за Шапраном і, потягнувши за цю ниточку, вийшли на оборудку національного масштабу. Як виявилось, Наумець, якого “притисло” санкціями, отримав пропозицію від колишнього броварського депутата Сергія Шапрана. Останній в обмін на половину підсанкційної імперії “Юнігран”, що коштує понад 100 мільйонів доларів, імовірно взявся вирішувати питання з судами та правоохоронцями, щоб відновити грошовий потік з надр“, – припускає журналіст.
Восени минулого року ця схема набула розголосу у медіа, що змусило активізуватись і правоохоронні структури. Однак, схоже, цього виявилось замало, щоб зупинити “реваншизм” на видобувному ринку.
Що змінилось після публікації попереднього розслідування і чому це не спрацювало?
Отже, після викриття і розголосу у медіа кримінальне провадження щодо “Юніграну” забрали у Подільської прокуратури, яка ймовірно є досить лояльною до Шапрана, та передали Головному слідчому управлінню Нацполіції.
Після цього в матеріалах справи броварський бізнесмен перетворився на фігуранта, а схема, яку показали журналісти, стала офіційною версією крадіжки підсанкційних активів. Про це свідчить, зокрема, ухвала суду від 16 листопада 2024 року.
“Встановлено, що Шапран Сергій Валентинович за допомогою корупційних зв’язків в органах державної влади, став тіньовим власником активів підсанкційної групи компаній “Юнігран”“, – ідеться в судових матеріалах.
На підтвердження цього редакція СтопКору отримала від власних джерел ексклюзивний документ угоди між Шапраном і Наумцем.
Про цей договір раніше російський магнат розповідав раніше в своєму інтерв’ю нашим колегам з видання “Схеми”. До рук розслідувачів СтопКору потрапила сканкопія меморандуму, підписаного Наумцем та Шапраном під час зустрічі в стамбульському готелі 22 вересня 2023 року.
В ньому нові партнери окреслили перелік санкцій, кримінальних проваджень та інших проблем, вирішення яких під завуальованим терміном “юридичний супровід” брав на себе Шапран. За це Наумець віддавав йому половину своєї імперії в обмін на доволі скромні 12 мільйонів доларів, які становлять приблизно десяту частину реальної вартості групи “Юнігран”.
“Справи у підсанкційного втікача йшли настільки кепсько, що він був змушений погодитись на 400 тисяч авансу та 850 тисяч після юридичного введення людей Шапрана. Все інше – якось потім. Та найцікавіше – пункт, за яким Наумець мав отримувати половину всього прибутку від перезавантаженої діяльності надрового бізнесу“, – коментує Ігор Хмурий.
Тобто можна припустити, що Шапран з партнерами не просто вивели з-під санкцій активи “Юніграну” та продовжили виробництво, наповнюючи прибутками вже власні кишені. Ймовірно, частину доходів вони також перераховували російському втікачеві Наумцю.
Ідеться про колосальні суми заробітків на активах “Юніграну”.
Ті ж поінформовані джерела надали СтопКору таблиці відвантажень компаній-“дублікатів” Шапрана за 2024 рік, акумульовані з товарних накладних. Отже, впродовж минулого року:
- ТОВ “Юні-люкс” продало тротуарної плитки на понад 133 млн грн;
- ТОВ “Юні Стоун Плент” реалізувало щебеню на 205 млн грн;
- ТОВ “Юні Сервіс” продало вибухівки на 75 млн грн;
- ТОВ “Будіндустрія Сервіс ЛТД” відвантажило піску ще на 109 млн грн.
Загалом – понад пів мільярда гривень за рік. Перелік замовників також вражає: топові забудовники, мобільні оператори, учасники державних тендерів та комунальні підприємства.
Наприклад, плитку купляло “Управління автошляхів” Житомирської міськради, пісок купляло КП “ЖЕК №3” з Броварів, щебінь брали “Бердичівкомунсервіс”, “Київський зоопарк”, “Зелентрест Деснянського району”, комунальники Борщагівки, Ірпеня, Бородянки, Малина і не тільки. І все це – на тлі санкцій щодо “Юніграну”.
Чи завадили цим схемам правоохоронні органи?
Після оприлюднення у медіа інформації про ймовірні “оборудки” Шапрана Головне слідче управління Нацполіції намагалось заблокувати його фірми-“прокладки”. 16 листопада 2024 року ГСУ НПУ навіть домоглося ухвали Печерського суду, якою було накладено арешт на частину майна та всі рахунки дублікатів “Юніграну”.
Але, як зауважує Ігор Хмурий, протягом кількох днів керівники останніх просто відкрили нові рахунки і розіслали клієнтам листи з проханням переказувати кошти за новими реквізитами. Чому ж санкції та арешти не спрацювали?
“Вся сіль – у нюансах галузі. Наприклад, щебінь. Тимчасово вирвавши з-під санкцій дозволи на видобуток, можна протягом тижня вибухами добути шалену купу породи. А потім, коли видобуток знову заблокують, цю саму породу хоч пів року спокійно подрібнювати, вивозити та продавати, називаючи її “залишком”. Саме тому подібні виробництва не терплять півзаходів і арештовувати треба все й одразу“, – вважає розслідувач.
Тим паче, якщо на боці фігурантів грає певне “лобі”. Про кого йдеться?
Головне слідче управління вже прямо стверджує, що Шапран став власником “Юніграну” (цитуємо): “за допомогою корупційних зв’язків в органах державної влади“. Проте, за наявною у СтопКору інформацією, після розслідувань журналістів броварський магнат спокійно перебрався за кордон, де і перебуває донині. А активи “Юнігран” продовжують працювати й генерувати старим-новим власникам прибутки.
У схемах з переписування активів Наумця на Шапрана фігурувала компанія ТОВ “Нотел”. До рук журналістів також потрапив договір іпотечної застави від 14 березня 2024 року. В ньому люди Шапрана віддають під заставу банку майно “Юінграну”, а гроші переказують на це саме ТОВ “Нотел”.
Для порівняння – ще один договір іпотеки, оформлений того ж самого дня в тому ж самому відділенні того ж самого банку. В ньому в іпотеку закладається вже інше майно – житловий комплекс “Патріарх”, що на вулиці Саксаганського. Круглу суму знову ж таки перераховують на фірму ТОВ “Нотел”.
Примітно також, що цей столичний ЖК має досить цікаву й трагічну історію.
“Після раптової смерті забудовника за нього бились нащадки. У розпал ворожнечі одна зі сторін конфлікту підтягнула для вирішенням питання Шапрана, який внаслідок й отримав все спірне майно“, – розповідає Ігор Хмурий.
“Тим часом, на жаль, можна констатувати, що попри активізацію правоохоронців та журналістські прориви, підсанкційний “Юнігран” продовжує приносити мінімум понад пів мільярда гривень на рік повз бюджет прямо у кишені тіньовим власникам. Бо або хтось недопрацьовує, або й не дуже хоче“, – резюмує розслідувач.
Для порівняння, на ці кошти, які недоотримала держава, можна було б придбати близько 20 тисяч нових бронежилетів для українських захисників? або ж 10 тисяч дронів Mavic, або півтори тисячі позашляховиків для фронту. Ба більше, такі схеми дозволяють триматись на плаву й таким відверто проросійським та одіозним персонажам, як той самий власник “Мостобуду” Продивус.
І все це – на тлі війни з потужним зовнішнім ворогом.
