Свобода “під ключ” чи маніпуляції правосуддям? Борис Приходько – нацбанкір часів Януковича та чинний нардеп із багатомільйонною декларацією. Попри обвинувачення у розкраданні понад 2 млрд грн з Аграрного фонду, він продовжує уникати відповідальності та примножувати статки, ймовірно свідомо, гальмуючи судовий процес, який триває вже понад десятиліття.
Чому обвинувачений у масштабній корупції і відомий проросійськими зв’язками депутат Приходько досі на волі? Яку роль у можливому затягуванні процесу відіграє Дарницький райсуд Києва? Чому судді Тетяна Щасна та Ольга Просалова в один момент вирішили закрити багаторічну справу, і в яких умовах живуть служительки Феміди?
СтопКор раніше вже розповідав про резонансну історію з розкраданням коштів державного Аграрного фонду, в якій фігурує чинний нардеп Борис Приходько. Тим, хто провернув масштабну схему, загрожувало 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Однак Приходько не лише вже протягом десятиліття уникає кримінальної відповідальності. За цей час Приходько встиг вийти з-під варти, а потім отримав депутатський мандат і недоторканість. А у певний момент кримінальну справу за його участю взагалі вирішили закрити. Щоправда, згодом її поновили.
Але деякі експерти вважають, що йдеться про продуману стратегію затягування, адже 2029 року спливе строк давності.
На відзнятих у Дарницькому районному суді журналістами СтопКору кадрах Борис Вікторович монотонно і трохи сонно розповідає про те, чому його справа тягнеться вже понад десять років.
“Але коли мова заходить про ті щасливі шість апеляцій, він ледь стримує усмішку. І не дивно, адже для Приходька ці апеляції – справжній подарунок. Що більше апеляцій, то довше триває процес“, – зауважує Ігор Доценко.
Адже згідно з чинним законодавством, строки давності для кримінальних справ залежать від тяжкості злочину, як це визначено статтею 49 Кримінального кодексу України. Для злочинів особливої тяжкості цей термін становить 15 років. Саме тому Борис Вікторович, ймовірно, міг обрати тактику нескінченних апеляцій та маніпуляцій із судовими процесами, адже у 2029 році справа автоматично буде закрита.
“У даному випадку стаття 191-5 передбачає 15 років. Якщо у впродовж 15 років людина не була засуджена, то стосовно неї закривають провадження за сплином строків даної кримінальної відповідальності. Я сподіваюсь, що ми розглянемо до 2028 року цю справу“, – прокоментував Ігор Бойко, захисник Приходька.
Врешті-решт, адвокат забрав Приходька на своєму новенькому Maserati орієнтовною вартістю майже $42 тисячі та поїхав у невідомому напрямку.
А розслідувачі СтопКору проаналізували його судові справи та спробували з’ясувати, хто і як міг вплинути на судовий процес.
Зокрема до закриття “справи десятиліття” причетна дарницька суддя Тетяна Щасна. Жінка відома тим, що свого часу не пройшла переатестацію через… недоброчесність. Однак Вища рада правосуддя відмовилась звільняти Щасну. Саме до її заміської вілли вирушила знімальна група аби пересвідчитись на власні очі, в яких умовах живе служителька Феміди.
У фокусі уваги – двоповерховий маєток площею 450 квадратних метрів. Гарно оздоблена територія: ялинки, власний дитячий майданчик, зона для барбекю, теплиця та всюди камери відеоспостереження. І вся ця розкіш належить чоловікові звичайної судді Дарницького районного суду.
Викривачі звернули увагу ще на одну цікаву річ.
“На подвір’ї цього маєтку стоїть катер, якого, на великий подив, немає в декларації ані судді, ані її чоловіка. А при перегляді старих фото цього обійстя в інтернеті ми виявили ще одну цікаву деталь: водних транспортних засобів у сім’ї судді, як виявилося, два“, – зазначає Ігор Доценко.
Сама Тетяна Щасна прокоментувала незадекларовану знахідку наступним чином.
“Він (катер – ред.) мені не належить, і ніколи не належав, я про це неодноразово повідомляла в НАЗК, дякую, у мене справи”, – заявила вона журналістам.
Цікавість викликають не лише статки судді, а й її родинні зв’язки.
Дочка Тетяни Василівни – Аліна Руденко Аліна – наразі обіймає посаду прокурора Київської місцевої прокуратури №4. А її зять, Олександр Руденко, з 2014 року працює в Генеральній прокуратурі України.
“Ця родинна династія в правоохоронних органах змушує замислитися: чи могли такі зв’язки вплинути на перебіг судових справ? Чи випадково саме через Дарницький районний суд було ухвалено рішення, яке затягує справу Бориса Приходька? Адже коли в сім’ї судді стільки високопосадовців із прокуратури, факт впливу на судову систему стає не просто припущенням, а цілком реальною можливістю. Чи не могли ці зв’язки допомогти “справі десятиліття” залишитися без остаточного вироку?“, – припускає розслідувач.
До речі, сім’я Щасних, схоже, має ще чимало спільного з Борисом Приходьком, зокрема й політичні уподобання.
Наприклад, Едуард Володимирович, чоловік судді, свого часу працював помічником народного депутата IV скликання Володимира Йосиповича Матвєєва, обраного від Комуністичної партії України, а дочка судді також була помічницею депутатки від цієї ж партії – Катерини Самойленко. КПУ, офіційно заборонена у 2015 році, тривалий час асоціювалася з проросійськими настроями.
Вона виступала проти євроінтеграції, підтримувала ідею відновлення більш міцних відносин з росією. І хоча формально Компартія вже не діє, її представники та прихильники часто знаходять інші платформи для поширення своїх ідей.
Як усе це може бути пов’язано зі справою Бориса Приходька?
Під час судового розгляду справи Бориса Приходька стався несподіваний скандал, який залишив більше запитань, ніж відповідей. У ключовий момент, за десять хвилин до виходу колегії суддів у нарадчу кімнату для підготовки вироку двоє суддів, та сама Тетяна Щасна та Ольга Просалова, вирішили закрити десятирічну справу про розкрадання майже 3 млрд грн. Причиною стало нібито порушення строків досудового розслідування.
Однак це рішення, на думку медіа, явно суперечило нормам Кримінального процесуального кодексу України.
Журналісти спробували взяти коментар у Ольги Просалової, запитавши у неї, чи Борис Приходько намагався якимось чином домовитись із суддями.
“Я не коментую справи, які в мене були. Я не знаю, про кого ви говорите“, – заявила Просалова.
Однак найцікавіше тут інше: навіть голова суду Олександр Домарєв, схоже, був шокований цим рішенням. Його реакція нагадує не просто здивування, а справжній протест. Він заявляє про самовідвід і відмовляється підписувати ухвалу. Чому так? Можливо, хтось намагався реалізувати свій сценарій без згоди голови суду? А вже за місяць після цього скандалу суддя Домарєв подає заяву про відставку й залишає свою посаду.
Випадковість? Чи це наслідок тиску? Чому суддя, який виступив проти ухвалення скандального рішення, вирішує залишити службу?
“Ймовірно, його позиція стала “незручною” для певних зацікавлених осіб. І, як бачимо, напевно ті, хто вміє ухвалювати “правильні” рішення, схоже, не обмежують себе в розкошах. Тим паче, за даними наших джерел, таке рішення, ймовірно, коштувало $400 000 для кожної“, – припускає журналіст.
Того ж року, за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора розслідування поновили. Стопкорівці вирішили відвідати судове засідання по цій справі, щоб побачити, як розвиваються події зараз. Однак захисники у справі Приходька не зраділи присутності медійників та камери.
Зокрема, адвокат Ростислав Кравець просив видалити журналіста СтопКору з залу судового засідання. Примітно, що якщо взяти до уваги інформацію з медіа, Кравець, здається, є палким прихильником усього російського.
Чи випадковість це? Адже Борис Приходько також має чималу історію просування проросійських поглядів. Нагадаємо, Приходько був лідером політичної партії “Наш край”, яка відома своїми проросійськими наративами й наразі заборонена в Україні.
Врешті-решт, розгляд справи перенесли на інший день.
Однак на останнє засідання Борис Приходько не з’явився. За словами його адвоката, обвинувачений перебуває у службовому відрядженні за кордоном. Цікаво, які нагальні питання могли виникнути саме тоді, коли розгляд його кримінальної справи потребує особистої присутності? Можливо, це справді важливі службові питання, а можливо – чергова спроба затягнути процес?
“Я бачу, що пан Приходько свідомо затягує цей процес, отже, він винуватий тоді? Він є підозрюваним у розкраданні не двох тисяч, а двох мільярдів з Аграрного фонду – це мабуть повна кімната грошей була б. Якщо ти не винуватий, то доказуй свою невинуватість, а не затягуй процес“, – коментує депутат Микола Коломієць.
Ця ситуація є ще одним прикладом того, як в Україні можна уникати покарання протягом тривалого часу, якщо володіти необхідними ресурсами, мати впливові зв’язки та намагатися затягнути маніпулювати судочинством. Справа Бориса Приходька оголює недоліки української системи правосуддя: численні апеляції, сумнівні рішення суддів, які несподівано залишають посаду, а також розкішні маєтки, родинні зв’язки та, на жаль, майже повну відсутність відповідальності.
