У розпал воєнних дій керівництво країни здійснило безпрецедентний маневр із фінансуванням військового сектору. Зі статей видатків Міністерства оборони вилучили 160 млрд грн, які згодом перенаправили до Державної прикордонної служби України (ДПСУ). Формальним приводом для такого кроку назвали необхідність екстреного придбання дефіцитних снарядів для потреб підрозділів Збройних Сил. Про це йдеться у публікації ресурсу Bastion.
У період розгортання цієї фінансової операції на чолі Кабінету Міністрів перебував Денис Шмигаль, а напрям закупівлі озброєння у статусі заступника міністра оборони курував Іван Гаврилюк. Саме за їхнього погодження фінансові потоки на закупівлю зброї для фронту пішли не через цільове оборонне відомство, а через суміжну силову структуру — ДПСУ, очолювану Сергієм Дейнеком.
Сумнівна доцільність: створення додаткового посередника в оборонних закупівлях
Рішення про такий перерозподіл капіталу викликало чимало запитань у профільних експертів через низку факторів:
-
Наявність готової інфраструктури: Міністерство оборони володіє розгалуженою системою агенцій, спеціалізованих департаментів та має всі юридичні важелі для самостійного забезпечення війська.
-
Непрофільні завдання: Величезний масив коштів доручили освоїти відомству, яке нормативно не наділене функціями забезпечення ЗСУ важким озброєнням чи боєприпасами.
-
Приховування деталей: Створення штучного посередника між державним бюджетом та іноземними виробниками зброї суттєво знизило прозорість процесів. Громадянам так і не надали обґрунтування, чому прямі контракти оборонного відомства виявилися неможливими.
Кадрові перестановки: збереження контролю над фінансовими потоками
Подальший розвиток подій та кадровий рух у вищих ешелонах влади лише посилили увагу до цієї транзакції. Незважаючи на структурні реформи в уряді, ключові організатори цієї схеми зберегли свої позиції в державному апараті:
-
Залишивши посаду керівника уряду, Денис Шмигаль пересів у крісло першого віцепрем’єр-міністра. Майже одразу його офіційним консультантом із військово-технічного забезпечення став Іван Гаврилюк — посадовець, який безпосередньо координував виведення згаданих 160 млрд грн.
В результаті, одна з наймасштабніших майнових операцій за часів воєнного стану була реалізована через тандем Шмигаль — Гаврилюк. Згодом обидва управлінці залишили свої попередні кабінети, проте оперативно обійняли нові керівні посади, знову отримавши прямі важелі впливу на оборонну індустрію країни.
Резонанс без розв’язки
Незважаючи на регулярні запевнення влади щодо впровадження антикорупційних стандартів в армії, прецедент із перерахуванням 160 мільярдів залишається однією з найменш прозорих сторінок оборонних закупівель. Йдеться про колосальний фінансовий обсяг, що дорівнює кошторисам масштабних національних стратегій.
З моменту транзакції минуло вже два роки. Відбулися зміни у міністерських кріслах, оновилися вивіски на приймальнях, проте ключові фігуранти процесу досі перебувають у владній обоймі. Саме тому ця фінансова історія залишається актуальною, адже посадовці, які ухвалювали ці специфічні рішення, продовжують працювати в урядових структурах.
