Поруч із керівництвом стратегічного об’єкта помічені ексдиректор кримського комплексу “Авліта” Юрій Фуртатов, який володіє банківськими картками РФ і севастопольською пропискою, його син, що проходить у справі про махінації із зерном, а також топменеджери з афілійованих комерційних структур.
Навколо державного підприємства «МТП Південний» сформувалося коло осіб, у чиїх життєписах дивним чином переплітаються закордонне майно у Болгарії, фінансові інструменти країни-агресора, діяльність в анексованому Криму та доступ до ключових інфраструктурних потужностей України, повідомляє видання Аргумент.
Навесні 2026 року посаду очільника ДП “МТП Південний” обійняв Артем Литвинов. Проте підготовчі процеси розпочалися значно раніше. У липні 2022 року його дружина Яна Литвинова стала власницею болгарської фірми Green Quest Ltd, а також земельного наділу й двоповерхового маєтку у курортному регіоні Поморіє. Згідно з нотаріальними актами, житлову будівлю площею 131,7 кв. м придбали за символічні 20 тисяч євро, а ділянку розміром 1430 кв. м — за 5 тисяч євро. Попередніми господарями майна були Всеволод та Ольга Сковитіни, а Яну Литвинову водночас призначили директоркою згаданої компанії Green Quest Ltd.
Постать Всеволода Сковитіна заслуговує на окрему увагу. У розслідуванні зазначається, що він має паспорти Молдови та Мозамбіку, здійснює діяльність за межами української юрисдикції і має стійкі зв’язки в Болгарії, завдяки чому активи й перейшли у власність родини новоспеченого керівника одного з найбільших морських портів країни.
Проте найбільш промовистими є факти про Юрія Фуртатова. Після анексії Кримського півострова він став на чолі перевантажувального комплексу “Авліта” в Севастополі, забезпечуючи його інтеграцію в правове та економічне поле РФ. Під його безпосереднім контролем опинилися стратегічні портові активи, які з 2014 року почали працювати на російську економіку.
Зв’язки з Росією мають прямі документальні підтвердження. У реєстрах зафіксовано російські телефонні номери Юрія Фуртатова (+79787480142, +79168674013, +79789619292), його робочу корпоративну пошту [email protected] та офіційне місце реєстрації в Севастополі за адресою: вулиця Приморська, будинок 2. У 2021 році він регулярно перетинав пункт пропуску “Армянськ”, курсуючи між Кримом, Одесою та Києвом. А напередодні повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, здійснював авіаперельоти за маршрутом Сімферополь — Москва (Шереметьєво) і назад рейсами компанії “Аерофлот” SU1625 та SU1624.
Крім того, у російських базах даних містяться відомості про діючі рахунки та картки Юрія Фуртатова в російському “Альфа-Банку”. Аналогічні фінансові продукти виявлено і у його сина, Костянтина Фуртатова. Мова йде про десятки платіжних карток, чимало з яких залишалися повністю активними щонайменше до 2023 року.
Костянтин Фуртатов теж інтегрований у сферу портового бізнесу. Свого часу він працював у структурах, пов’язаних із кримською “Авлітою”, а в липні 2025 року став ключовим фігурантом кримінального провадження №72025161050000022 за підозрою в ухиленні від сплати податків. Справа стосується тіньового експорту майже 100 тисяч тонн агропродукції на загальну суму близько 350 мільйонів гривень.
Ще одним елементом цієї кадрової мозаїки є Олександр Янішевський. Перед тим як увійти до керівного складу порту, він обіймав посаду заступника керівника у “Першій одеській торговій компанії”, яка безпосередньо пов’язана з Костянтином Фуртатовим. Згодом Янішевський отримав крісло заступника директора “Південного” з операційної діяльності.
Окрім офіційних осіб, поблизу керівного ядра порту помічений Олег Шевяков, якого пов’язують із неформальним моделюванням управлінських рішень та контролем за внутрішніми грошовими потоками підприємства.
У підсумку навколо стратегічно важливого державного об’єкта спостерігається специфічна концентрація кадрів: чинний директор, чия дружина обзавелася елітною нерухомістю в Болгарії за безцінь; колишній топменеджер з окупованого Криму із російським громадянством і чинними банківськими картками РФ; його син, підслідний у масштабній справі про зернові махінації, та менеджери із пов’язаного між собою приватного бізнесу. Для об’єкта національної інфраструктури подібне поєднання біографій та зв’язків викликає серйозні запитання.
