17 липня у стінах Верховної Ради прозвучали заяви, які за умов нормального функціонування державних інституцій мали б стати підставою для негайного відкриття кількох кримінальних проваджень.
Відкликаний посол України на Кіпрі Сергій Ніжинський дав свідчення у тимчасовій слідчій комісії (ТСК) з питань розслідування можливих порушень законодавства у сфері оборони, антикорупційного законодавства та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану. Нагадаємо, цю комісію парламент створив у грудні 2025 року, а очолює її народний депутат Олексій Гончаренко.
Одна із озвучених Ніжинським тез має масштаб політичного вибуху. За його твердженням, у період 2021–2024 років кіпрська поліція нібито затримала у ресторані в місті Ларнака чинного першого секретаря посольства України на Кіпрі Костянтина Іващенка.
Дипломат у цей момент нібито отримував 10 тисяч євро готівкою. За цією ж версією, кошти передавав Микола Злочевський — ексміністр екології часів Віктора Януковича та фігурант гучної справи про рекордну пропозицію хабаря у 6 мільйонів доларів.
Ніжинський стверджує, що передавав усю інформацію про цей інцидент до Національного антикорупційного бюро (НАБУ), проте Міністерство закордонних справ України не відреагувало жодним чином. Попри скандальний епізод, Іващенко спокійно допрацював свою дипломатичну місію до 2024 року, що підтверджується офіційними переліками співробітників посольства.
Головна загадка: чому мовчить система?
Найтривожнішим у цій історії є навіть не сам факт ймовірного хабаря, а реакція українських державних органів на заяву, зроблену офіційно під запис і під розписку відповідно до закону про ТСК.
Реакція МЗС виявилася вкрай лаконічною: відомство назвало весь блок свідчень Ніжинського «кампанією дискредитації», натякнувши через посилання на статтю 384 ККУ на можливу відповідальність за неправдиві свідчення. Сам Костянтин Іващенко жодних публічних спростувань не давав. Друга сторона інциденту також зберігає мовчання.
На сьогодні ситуація виглядає так:
-
Офіційне провадження за публічно озвученими фактами не розпочато.
-
Повідомлення про підозру відсутні.
-
Дипломатичні ноти чи рішення про службову перевірку не оприлюднювалися.
-
МЗС не надало громадянам жодних пояснень щодо дій свого представника в країні ЄС.
Такий масштаб тиші довкола резонансної заяви свідчить про те, що історію навмисно намагаються «загасити». Хтось був зацікавлений у тому, щоб слова дипломата у парламентській комісії швидко розчинилися в інформаційному потоці, не перетворившись на реальне кримінальне провадження.
Де позиція НАБУ?
Особливі питання виникають до НАБУ. Бюро роками веде масштабні розслідування проти Миколи Злочевського і за законом отримало інформацію від дипломата, який діяв через офіційні канали. Для антикорупційного відомства свідчення такого рівня у профільній ТСК мали б стати прямою підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) та початку ретельної перевірки. Натомість у публічній площині зберігається глуха стіна.
Звісно, варто окреслити реальний периметр фактів: у публічному переказі Ніжинський не називає точної дати затримання та назви ресторану, а оригінали кіпрських поліцейських документів наразі відсутні у відкритому доступі. Проте це лише підвищує градус відповідальності правоохоронних органів, які зобов’язані перевірити цю інформацію, а не вдавати, що нічого не сталося.
Питання без відповіді
Сьогодні перед суспільством постає низка прямих і гострих питань до профільних відомств:
-
Чи внесено відомості до ЄРДР за озвученою інформацією?
-
Хто саме у керівництві МЗС отримував відповідні рапорти від Сергія Ніжинського?
-
Як саме НАБУ відреагувало на передані матеріали і чому кар’єра першого секретаря тривала без жодних перешкод?
-
Кому у Києві було вигідно «поховати» цю історію?
Ми продовжимо стежити за розвитком подій та повернемося до цього епізоду в наступних розслідуваннях.
