Червоний Хрест України: чи не просочилися в керівництво люди з російсько-білоруськими зв’язками?

На тлі повномасштабної війни питання безпеки, ефективності гуманітарної допомоги та довіри до ключових інституцій набувають критичного значення. Товариство Червоного Хреста України — одна з найбільших гуманітарних організацій країни: мільярдні бюджети, міжнародні донори, логістика по всій території, доступ до даних про цивільне населення, ветеранів, вразливі групи. Фактично це важливий елемент національної стійкості.

Саме тому кадрові призначення в ТЧХУ — це вже не внутрішня справа, а питання національної безпеки.

Особливу тривогу викликає біографія Марії Поломошнової, яка обіймає керівну посаду в блоці управління ризиками національного комітету Товариства Червоного Хреста України.

Відкриті джерела показують:

• багаторічна робота в банківській системі Білорусі після 2019 року;
• освіта та професійні контакти в Москві в 2017–2019 роках (МДУ ім. Ломоносова) — вже після початку російсько-української війни;
• 28 березня 2022 року — після початку повномасштабного вторгнення — обрання незалежним директором ЗАО «МТБанк» у Мінську (фінансова установа країни-союзниці РФ).

У Білорусі не існує великих бізнесів, які б не контролювалися Комітетом державної безпеки (фактично — філією ФСБ РФ). Отже, Поломошнова щонайменше до жовтня 2022 року працювала в системі, підконтрольній білоруській владі.

Після цього вона отримує (чи направляється?) керівну посаду в ТЧХУ — в блоці, який відповідає за управління ризиками. Це дає їй доступ до стратегічно важливих процесів і даних про цивільне населення, ветеранів війни та вразливі категорії.

Більше того, станом на зараз Поломошнова продовжує публічно фігурувати як експерт московського навчального закладу МНИИПУ (Росія).

Питання вже не до однієї людини. Генеральний директор ТЧХУ — Максим Доценко.

Саме за його керівництва:

• така біографія проходить кадрові фільтри;
• особа з досвідом роботи в білоруській фінансовій системі під час війни отримує доступ до чутливих даних.

Можливі лише два варіанти:

1. Це знали і не вважали проблемою.
2. Кадрові рішення ухвалювалися свідомо — з урахуванням можливого зовнішнього впливу, зокрема з боку структур, пов’язаних з РФ.

Обидва сценарії становлять серйозну загрозу.

Контекст, який не можна ігнорувати: ТЧХУ є частиною міжнародного Червоного Хреста разом із Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ). Це єдина система зі спільними принципами та координацією.

Нещодавно МКЧХ опинився під гострою критикою в Україні через заяви, які сприйняли як спробу зрівняти агресора і жертву. Це спричинило офіційну реакцію держави та кризу довіри.

І паралельно в ТЧХУ на ключових посадах працюють люди з біографіями, пов’язаними з РФ та Білоруссю, включно з діяльністю вже після 24 лютого 2022 року.

У такій ситуації виникають системні питання:

• Хто насправді контролює Товариство Червоного Хреста України?
• Чи не створено точку зовнішнього впливу на гуманітарну політику країни?

Якщо керівництво ТЧХУ на чолі з Максимом Доценком або не бачить у цьому проблеми, або діє під зовнішнім тиском — це вже не репутаційна історія. Це питання можливого зовнішнього контролю над критично важливою гуманітарною інституцією України в умовах війни.