Поки Україна веде виснажливу війну за виживання, окремі «ділки» та державні чиновники продовжують розбудовувати затишні корупційні імперії на найбанальніших тендерах. За масштабною державною програмою імунізації диких тварин від сказу ховається цинічна багаторічна схема. Вона дозволяє сімейному монополісту купувати препарати за копійки, а продавати державі за космічними цінами, викачуючи з бюджету мільйони доларів надприбутків.
Держпродспоживслужба як гарант «золотої» монополії
Щороку Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів спрямовує на закупівлю оральних вакцин проти сказу астрономічні суми — від 550 до 580 мільйонів гривень. Проте майже весь цей фінансовий пиріг традиційно дістається єдиному вітчизняному «обраному» виробнику — ТОВ «Укрветпромпостач».
Як зазначають аналітики, жорсткі умови допуску до торгів та повну відсутність конкуренції на ринку особисто курують голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук та його перший заступник Олег Осіян. Саме завдяки їхньому адміністративному сприянню монополія тримається непохитно, відсікаючи будь-які інші компанії.
Рекордні ціни на Prozorro та подвійна оплата у ветклініках
Завдяки повній відсутності конкурентів ціни на препарати на Prozorro злетіли до небачених висот. Зокрема, вакцину «Рабістар ред» придбали за найдорожчою ціною за всю історію системи з 2016 року — 43,95 грн за дозу, а інший препарат, «Рабігард», обійшовся бюджету у 51,27 грн (близько 1,17 дол.).
Але справжній цинізм розгортається на нижньому рівні: у державних ветеринарних клініках ці ж самі «безкоштовні» державні вакцини умудряються повторно продавати власникам тварин. Українці змушені платити двічі: спочатку через податки з державного бюджету, а потім — готівкою у кабінетах ветлікарень.
Сімейний підряд: 115 мільйонів витрат проти 580 мільйонів держконтракту
Витоки цієї схеми сягають часів, коли державними закупівлями заправляло ще державне підприємство «Укрветпромпостач» на чолі з Володимиром Солодчуком. Згодом держпідприємство ліквідували, а на його руїнах з’явилося приватне ТОВ «Укрветпромпостач», власниками якого стали родичі Солодчука: його зять Віталій Троянський та доньки Ольга Троянська і Ганна Гончарук.
Сама бізнес-модель вражає своєю зухвалістю:
Реальним виробником вакцин є чеська компанія BIOVETA A.S.
ТОВ «Укрветпромпостач» закупає близько 20 тонн вакцини на рік приблизно на 115 мільйонів гривень.
На підприємстві цей товар просто перепаковують із 10-літрових ємностей у дрібніші капсули.
Після цього «перепаковану» продукцію перепродають Держпродспоживслужбі за колосальні 550–580 мільйонів гривень.
Чистий щорічний прибуток (маржа) від цієї елементарної операції становить 8–10 мільйонів доларів США. При цьому в офіційній звітності компанія стабільно малює або збитки, або смішний «нульовий» прибуток (наприклад, 66 тис. грн), попри те, що її дохід за 2025 рік сягнув 583 млн грн бюджетних коштів. І ця схема безперебійно працює вже два десятиліття.
Чому мовчать правоохоронці?
Звісно, подібні фінансові аномалії привертали увагу силовиків. Останнє масштабне кримінальне провадження №42021102010000012 за ч. 3 ст. 191 ККУ стосувалося виведення надприбутків із рахунків компанії на фіктивні фірми-одноденки.
Проте розслідування традиційно гальмуються і розвалюються в судах. Експерти натякають на цікавий нюанс: другий зять Володимира Солодчука, Сергій Гончарук, є чинним співробітником впливового правоохоронного органу («контори з трьох літер»).
Попри зміну міністерств, воєнний стан та гучні заяви про боротьбу з корупцією, схема викачування мільйонів із бюджету Держпродспоживслужби продовжує функціонувати як годинник, збагачуючи вузьке сімейне коло за рахунок платників податків.
