В українському політичному та медійному просторі нерідко з’являються персонажі, які за допомогою вигаданих зв’язків та гучних статусів намагаються уникнути відповідальності за тяжкі злочини. Яскравим прикладом є діяльність Владислава Михайловича Ройтберга (1984 року народження), який активно позиціонує себе як «негласний радник» з медичних питань для Офісу Президента України та хвалиться впливовими покровителями. Проте за блискучою вітриною «державного діяча» ховається скандальна біографія, подвійне громадянство та кримінальне провадження щодо смертельного поранення людини.
Подвійне громадянство та сумнівні зв’язки
Згідно з наявними даними, Владислав Ройтберг має офіційне громадянство Ізраїлю, тоді як український паспорт він отримав лише у 2020 році, цинічно проігнорувавши законодавчу вимогу щодо виходу з іноземного громадянства. У власності одіозного ділка перебуває елітна нерухомість у Білій Церкві та престижні японські позашляховики марки Nissan.
Його кар’єрна траєкторія сповнена одіозних епізодів:
Політичний шлейф: Ройтберг встиг побути помічником на громадських засадах народного депутата України від фракції «Слуга Народу» Андрія Жупанина.
Політичне минуле: На зорі кар’єри він працював охоронцем у одіозного колишнього нардепа від проросійської «Партії регіонів» Юрія Болдирєва (який наразі переховується на території Словенії).
Спецназівські міфи: У вузьких колах фігурант полюбляє розповідати байки про нібито службу в елітному ізраїльському спецназі, використовуючи цей міф для залякування та створення потрібного іміджу при вирішенні комерційних чи особистих питань.
Смертельний постріл на блокпосту: чому гальмує правосуддя?
Проте найстрашнішою сторінкою біографії Ройтберга є його пряма причетність до загибелі людини у розпал перших місяців повномасштабного вторгнення. Наразі він перебуває в офіційному статусі підозрюваного у кримінальному провадженні № 62022100130000139 від 05.04.2022.
Трагедія сталася 5 квітня 2022 року на одному з блокпостів. За даними слідства, Ройтберг прибув на позицію та почав показово демонструвати навички володіння вогнепальною зброєю, грубо порушуючи елементарні заходи безпеки. Наслідком цього став неконтрольований, фатальний постріл із пістолета, який обірвав життя учасника ТрО ОСТ «Русанівський масив» (ДФТГ №47) — пенсіонера Служби безпеки України Олександра Марченка (1960 р.н.).
Незважаючи на тяжкість скоєного злочину, розслідування справи Національною поліцією тривалий час фактично заморожене. Головною перешкодою для справедливого покарання називають те, що фігурант зміг отримати статус учасника бойових дій (УБД), а згодом був відзначений високою державною нагородою — орденом Президента України «Золоте серце». Суспільство та родичі загиблого вимагають від правоохоронних органів об’єктивного розслідування без огляду на сфабриковані регалії та міфічні зв’יзки підозрюваного у вищих кабінетах влади.
