Ім’я Олега Цюри спливло у скандалі, пов’язаному з ім’ям ексголови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка, та грандіозній афері, яка коштувала Україні понад десять мільярдів гривень.
Причому, що характерно, зв’язок Олега Цюри з принаймні частиною схем Дмитра Сенниченка та інших учасників розкрадання Одеського припортового заводу та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії виявили не детективи НАБУ, а журналісти-розслідувачі. Наскільки відомо, прізвище Олега Цюри в розслідуванні, яке ведуть НАБУ і САП, не фігурує.
А тим часом він причетний до схем, які допомогли учасникам угруповання, очолюваного Дмитром Сенниченком, продавати українські ресурси російським компаніям в обхід міжнародних санкцій і виводити гроші від цих схем за кордон. Також є зв’язок Олега Цюри з російським капіталом і російським бізнесом.
Участь в обході санкцій та постачання руди в Крим
Олег Цюра пов’язаний з одним із підозрюваних у «справі Сенниченка» – Сергієм Байраком, якого вважають одним із ключових учасників схеми з розкрадання десяти мільярдів у держави. За версією слідства, його роль полягала в «сприянні транзакціям і спілкуванню між зацікавленими сторонами в операції».
З Байраком Цюра пов’язаний через німецькі компанії ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG та ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH, зареєстровані в Дюссельдорфі. Власник компаній – Сергій Байрак, директор – Олег Цюра.
Ці компанії були залучені в сумнівні угоди, включно із закупівлею цирконієвих руд на сумнівних умовах, що викликало додаткові побоювання щодо їхньої ролі в міжнародних ділових відносинах. Суть справи в тому, що у 2018 році ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG виграла аукціон на покупку партії цирконієвої руди у державного Східного ГЗК. Ціна угоди склала 45 мільйонів гривень, але ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG запропонувала ціну всього на одну тисячу гривень вищу, ніж її конкуренти, що породило сумніви у чистоті аукціону.
У 2020 році ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG взяла участь у поставках 24 тисяч тонн української ільменітової руди для заводу «Кримський титан» у окупованому Криму. Завод на той час контролювали Дмитро Фірташ, Сергій Льовочкін та Іван Фурсін.
Швейцарські та російські ділові операції
Судячи з даних реєстрів, Олег Цюра має подвійне громадянство: Німеччини та Швейцарії. На нього в цих двох країнах зареєстровано низку фірм, які надають послуги з фінансового управління та захисту активів у Швейцарії, зокрема, для клієнтів із Росії. Ці послуги включають сприяння транскордонним транзакціям і переміщенню активів, що дозволяє російським компаніям обходити санкції, запроваджені західними урядами.
Частина фірм вже або ліквідована, або Олег Цюра вийшов із числа їх керівників:
Щодо безпосередньо Росії, то Олег Цюра пов’язаний із MidUral, російською металургійною корпорацією, що спеціалізується на феросплавах і хімікатах. MidUral належить російському бізнесмену Сергію Гільваргу.
Phoenix Resources AG, одна з компаній Цюри, бере участь в експорті ферохрому від імені MidUral. Цей експорт включає спотворення походження продукту, тобто поставки в Європейський союз маркуються як такі, що походять з Узбекистану, а не з Росії, що дозволяє обійти санкції ЄС.
Олег Цюра з 2022 по 2024 рік був керівником Linvo AG, яку у 2014 році заснувала Людмила Цюра в інтересах Миколи Коробова, великого петербурзького девелопера, пов’язаного з місцевою владою.
Окрім Людмили Цюри, яка, очевидно, є дружиною Олега Цюри, у Німеччині засвітилася і Ева Цюра, 2008 року народження. Скоріш за все – дочка, яка разом з Олегом Цюрою є членами муніципальної ради швейцарського міста Уїтікон.
Справа потребує подальшого розслідування
Яка саме роль Олега Цюри у схемі крадіжок Дмитра Сенниченка, поки встановити не вдалося. У матеріалах слідства, як уже згадувалося, прізвище Олега Цюри не фігурує. Принаймні, не фігурувало ще кілька тижнів тому.
Але, за неофіційними даними, Сергій Байрак, з яким пов’язаний Олег Цюра і який є одним із трьох ключових учасників схеми Сенниченка, пішов на співпрацю зі слідством. У зв’язку з цим є вірогідність, що він дасть свідчення і на Олега Цюру, без якого виведення принаймні частини грошей з украдених в України 10 мільярдів за кордон було б неможливе. Логічно також припустити, що Олег Цюра, як спеціаліст із вкладення та управління капіталами, знає, куди саме, хто і скільки з ключових учасників схеми вклав грошей. Очевидно також, що без співпраці зі швейцарськими та німецькими правоохоронцями ці гроші повернути буде неможливо.
У підсумку можна висловити впевненість у тому, що справа про крадіжки в Одеському припортовому заводі та Об’єднаній гірничо-хімічній компанії, організатором якої називають колишнього голову Фонду держмайна України Дмитра Сенниченка, потребує додаткового розслідування, а роль у цій схемі Олега Цюри – ретельного вивчення.
