Корупційні скандали навколо «імперії» Михайла Поплавського продовжують розгортатися з новою силою, оголюючи масштабне зрощування державного ресурсу з приватними комерційними інтересами однієї родини. Як ми вже детально розповідали у нашому резонансному розслідуванні «Секс, праця та „поплавщина“: поліція розслідує жорстоку експлуатацію студентів у вишах Поплавського», правоохоронці розслідують кримінальне провадження за тяжкою статтею про торгівлю людьми через примусове залучення студентів до роботи в ресторанах ексректора.
Проте нові деталі цієї справи демонструють, що експлуатація молоді — це лише верхівка айсберга. У центрі масштабної корупційної схеми опинився нинішній виконувач обов’язків ректора державного КНУКіМ Ігор Комарніцький, чия біографія та декларації яскраво ілюструють повне стирання меж між державним вишівським кріслом і кишенею клану Поплавських.
Подвійна бухгалтерія ректора: держслужба як сімейний бізнес
За даними розслідувачів, прокурори у кримінальному провадженні прямо називають Ігоря Комарніцького ключовою особою, яка займалася безпосереднім підбором та спрямуванням студентів державного університету до ресторанів «Пан Чебурек» та «Батьківська хата».
Але найцікавіше ховається в офіційних документах та деклараціях посадовця:
-
Гра на два фронти: Очолюючи державний Київський національний університет культури і мистецтв (КНУКіМ), Комарніцький за сумісництвом офіційно отримував зарплату професора у приватному Київському університеті культури (КУК).
-
Сімейний бенефіціар: Кінцевим власником приватного КУК є ніхто інший, як Олександр Поплавський — син Михайла Поплавського (чиє підприємство «Укрконцерт» виступає засновником приватного вишу).
Виходить класичний конфлікт інтересів: державний очільник вишу роками паралельно годувався з приватних структур родини колишнього ректора, обслуговуючи їхні комерційні потреби.
Політична кабала та «групові» донати з бюджетних кабінетів
Ця кругова порука вибудовувалася роками. Ще у 2021 році проєкт Bihus.Info звернув увагу на дивні фінансові звички керівництва КНУКіМ. Тоді журналісти встановили, що Ігор Комарніцький разом із п’ятьма співробітниками свого деканату синхронно перераховували кошти (майже 30 тисяч гривень) на рахунки Аграрної партії України, яку на той момент очолював сам Михайло Поплавський.
Цікаво, що платежі здійснювалися майже ідентичними сумами в одні й ті самі дні. Це яскраво демонструвало класичну адміністративну «добровільно-примусову» систему мобілізації підлеглих для політичних амбіцій керівництва.
Безкарність чи кінець «поплавщини»?
Зрощування державного КНУКіМ та приватного бізнесу Поплавського під керівництвом Комарніцького є класичним прикладом того, як державні інституції перетворюються на закриті феодальні вотчини. Допоки правоохоронці розслідують епізоди незаконної праці та ймовірної сексуальної експлуатації студентів, система продовжує захищати своїх людей.
Студенти, які приїжджають до Києва за здобуттям освіти, опиняються у пастці, де їхній освітній процес повністю залежить від примх керівництва, готового торгувати людською працею заради власних прибутків. Українське суспільство та контролюючі органи мають нарешті покласти край цьому свавіллю, притягнувши до відповідальності всіх бенефіціарів корупційних схем.
