Поки українські військовослужбовці на передовій тримають фронт за рахунок волонтерських зборів та власних ресурсів, уряд продовжує розподіляти державні кошти у найкращих традиціях політичного популізму та корупційних пріоритетів. Проєкт державного бюджету України на 2027 рік, деталі якого оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк, став відвертим ляпасом суспільству. Документ яскраво демонструє: поки пересічні громадяни ледь зводять кінці з кінцями, влада продовжує фінансувати власні інформаційні «потьомкінські села» замість реального підсилення оборони.
1,6 мільярда на телемарафон: піар за державний кошт чи чергова годівниця?
Найбільше обурення у проєкті бюджету викликає збереження та навіть збільшення фінансування національного телемарафону «Єдині новини». На тлі постійного дефіциту коштів на дроні, РЕБи та забезпечення фронту, уряд заклав на марафон 1,6 млрд грн.
Примітно, що профільну програму вирішили перекинути від Міністерства культури безпосередньо до Кабінету Міністрів, ніби від цього зміст єдиного джерела «солодкої брехні» влади зміниться. Замість того щоб направити ці колосальні кошти на потреби ЗСУ, чиновники продовжують закачувати мільярди у провладні медіаструктури, які давно втратили довіру українців, але залишаються зручним інструментом для промивання мізків.
Зарплати військових без гарантій: кого насправді фінансує держава?
Офіційно на утримання Збройних сил України у бюджеті-2027 малюють вражаючу цифру в понад 1 трильйон гривень. Проте експерти та народні депутати відверто називають це маніпуляцією.
Як зазначає Ярослав Железняк, збільшення загальних цифр не гарантує жодного реального підвищення виплат чи грошового забезпечення тим, хто безпосередньо воює. Більше того, у той час як зарплати силовиків в інших структурах, прокурорів чи суддів зростають за окремими програмами, військові черговий рік поспіль залишаються без справедливого перегляду бойових виплат. Натомість на забезпечення діяльності Офісу президента заклали майже 1,1 млрд грн, демонструючи, де у чиновників справжні пріоритети.
Соціальна мізерія та нуль на вибори
На фоні мільярдних витрат на інформаційну політика та утримання державного апарату, соціальні стандарти виглядають знущально:
-
Мінімальну зарплату пропонують підняти до 9 546 грн, що за нинішньої інфляції покриває лише базові потреби виживання.
-
Прожитковий мінімум ледь дотягує до 3 559 грн.
-
На проведення потенційних виборів у 2027 році кошти не закладали прямо, проте залишили зручні лазівки для швидкого перерозподілу бюджету щойно закінчиться воєнний стан.
Цей проєкт бюджету вкотре підтверджує системну кризу управління: замість оптимізації витрат та жорсткої економії на користь фронту, державна машина продовжує працювати на самозбереження та обслуговування інтересів чиновників.
