Поки увага мільйонів українців прикута до щоденних новин із фронту та енергетичного терору ворога, у тилу розгортається набагато тихіша, але неймовірно запекла боротьба. На кону — не просто відбудова знищеної інфраструктури, а розподіл найласішого та найдорожчого пирога в сучасній історії України: ринку післявоєнної генерації, зеленої енергетики та новітніх технологій, включно з приватним атомом.
Фігури, які ще вчора були тіньовими менеджерами державних монополій або фігурантами кримінальних злук, сьогодні масово надягають маски «незалежних експертів». Серед них чітко вирізняється трикутник персонажів: Віктор Куртєв, Максим Пишний та Михайло Шустер. Їхні кар’єрні траєкторії перетинаються в одному надзвичайно цікавому вузлі, де замішані мільярдні контракти, оборонні амбіції та нові законодавчі ініціативи.
Від кримінальних проваджень до експертних ефірів: еволюція Віктора Куртєва
Почнемо з фігури, яка запустила цей ланцюжок розслідувань. Віктор Куртєв — колишній заступник директора служби перспективного розвитку «Укренерго» — за останні роки здійснив чи не найякиснішу метаморфозу в українському піарі. З людини, чиє ім’я безпосередньо фігурувало в кримінальному провадженні (№52019000000000233) за статтями про службове підроблення та зловживання владою, він перетворився на шанованого медійного гуру з енергетики.
Коли журналісти звернулися до Національного антикорупційного бюро за роз’ясненнями щодо тієї справи, НАБУ підтвердило: розслідування протиправних дій посадовців Держгеокадастру та пов’язаних осіб велося з 2019 року. Проте у вересні 2020 року справу закрили за процесуальною підставою — через те, що нікому конкретно не встигли вручити підозру. Сама по собі ця постанова не є виправданням чи визнанням невинності, але для медійного іміджу вона стала ідеальним щитом.
Озброївшись цим «чистим аркушем», навесні 2026 року Куртєв очолює компанію «Файєр Енерджі», паралельно розгорнувши потужну публічну підтримку оборонного підприємства Fire Point з орбіти Дениса Штілермана. Поєднання приватного енергетичного бізнесу та тісних симпатій до військово-промислового сектору під час війни виглядає більш ніж показово.
Максим Пишний: державний топменеджер у ролі «незалежного лобіста»
Проте Куртєв — лише вершина айсберга. Поруч із ним на сцену виходять інші гравці, чиє минуле міцно пов’язане з державним гігантом НАЕК «Енергоатом». Яскравий приклад — Максим Пишний.
У 2016–2018 роках він керував управлінням планування та фінансування відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» — структури, яка відповідає за найважливіші проєкти, включно з Централізованим сховищем відпрацьованого ядерного палива. Проте після звільнення з держслужби професійний траєкторний вектор Пишного різко змінився. Він став співзасновником громадської організації «Асоціація фахівців атомної промисловості» і сьогодні регулярно виступає в профільних медіа як «незалежний експерт».
Головний фокус його експертних симпатій — просування ідеї переходу на малі модульні реактори (ММР) через приватні інвестиції. Дуже зручно, враховуючи, що у Верховній Раді якраз просувається законопроєкт №14164, який дозволяє приватну власність на ядерне паливо й установки ММР і прибирає обов’язковий парламентський контроль над ними.
Але це ще не все. За даними аналітичних систем, Пишний очолює ТОВ «Електрика Юкрейн», яка тісно пов’язана з бізнес-групами Андрія Чебаненка та інвестиційною компанією Concorde Capital Ігоря Мазепи. Ця комерційна структура успішно виграє аукціони «Укренерго» на додаткові послуги. Тобто «незалежний експерт», який публічно вчить державу реформам, сам успішно заробляє мільйони на суміжних ринках. Ба більше, профільні видання пов’язують його діяльність із новими енергетичними проєктами ексглави «Нафтогазу» Андрія Коболєва (компанія ENEY), націленими саме на малі модульні реактори. Прямих фінансових містків між ними може й не бути, але ідеологічний та синхронний медійний тандем із просування приватизації атомної галузі вражає своєю злагодженістю.
Михайло Шустер: закупівлі, що пахнуть смаленим
Доповнює цю компанію ще один виходець з управлінських кабінетів «Енергоатома» — Михайло Шустер, який у 2019–2020 роках обіймав посаду директора з управління закупівлями держпідприємства.
Сфера публічних закупівель в Енергоатомі завжди була однією з найбрудніших та найкорумпованіших ланок, що пізніше блискуче довели гучні операції антикорупційних органів на кшталт справи «Мідас», яка розкрила схеми ручного управління фінансовими потоками й кадрами в концерні. Сам Шустер у цій конкретній справі публічно не засвітився, проте факт його присутності на ключовій фінансовій посаді в турбулентні часи додає чимало питань до його теперішньої «експертної чистоти».
Що зрештою відбувається?
Коли скласти ці пазли разом — скандальне минуле і нові бізнес-амбіції Віктора Куртєва з «Файєр Енерджі», перетворення колишнього атомного чиновника Максима Пишного на рупора приватизації ММР та закупівно-менеджерський бекграунд Михайла Шустера, — вимальовується чітка картина.
Ми спостерігаємо не просто випадковий збіг обставин чи появу нових приватних ініціатив. Це методична, добре скоординована спроба досвідчених гравців із глибоким розумінням внутрішньої кухні державного енергосектору зайти на найбільший післявоєнний ринок розподіленої генерації, інжинірингу та приватного атомного машинобудування. Під прикриттям красивих гасел про «лібералізацію ринку» та «європейські інвестиції» розгортається переділ активів, який у майбутньому може коштувати платникам податків мільярдів доларів. І питання до компетентних органів полягає лише в тому, чи дозволять державі захистити свої стратегічні інтереси від подібних «експертних» апетитів.
