У Житомирі розгортається черговий цинічний будівельний скандал, який ідеально ілюструє міжпартійний «консенсус» у розбазарюванні соціальної інфраструктури під час війни. На місці колишнього дитячого садка планують звести черговий житловий комплекс, а за спиною компанії-забудовника ТОВ «ЖК на Польовій» ховається колоритний альянс із колишніх діячів забороненої ОПЗЖ та представників цілком легітимних парламентських сил на кшталт «Слуги народу» та «Європейської солідарності».
Контрольний пакет акцій компанії ТОВ «ЖК на Польовій» у розмірі 66,66% належить венчурному інвестиційному фонду «Мерівіль». Детальний розбір бенефіціарів цього фонду демонструє дивовижне політичне перемир’я заради комерційної вигоди. Серед ключових фігурантів світиться Сергій Грушко — чинний депутат Вінницької міської ради, який потрапив туди у 2020 році від нині забороненої проросійської партії ОПЗЖ, а нині формально числиться позафракційним.
Поруч із ним виринає прізвище Остапа Доскіча — колишнього депутата Львівської міської ради від партії «Європейська солідарність». Сама родина львівських бізнесменів та політиків Доскічів уже давно перебуває під пильним окалом антикорупційних органів. Сам Остап Доскіч у жовтні 2025 року був змушений достроково скласти депутатський мандат після того, як перевірка Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) виявила у його деклараціях недостовірні відомості та величезну прірву між витратами і доходами: він придбав корпоративні права на суму понад 11 мільйонів гривень при офіційних сімейних доходах усього в 2,4 мільйона (тобто непояснена різниця перевищила 8 мільйонів гривень).
І поки один брат розбирається з проблемами в НАЗК, інший член родини — Юрій Доскіч — спокійно сидить у кріслі чинного депутата Львівської обласної ради, обравшись туди і продовжуючи перебувати у складі фракції «Слуга народу».
Ось така виходить «широка коаліція»: екс-ОПЗЖ з Вінниці, колишній та чинний депутати з Львівщини від головних ворогуючих у телевізорі партій миттєво знаходять спільну мову, коли справа стосується знищення дитячого садка заради чергових квадратних метрів бетонних коробів. Замість того, щоб відбудовувати інфраструктуру для дітей, цей міжпартійний синдикат вирішив провернути чергову комерційну схему на згарищі соціальної сфери.
