Народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив інформацію про те, що стратегічне державне підприємство «Оператор ГТС України» здійснювало закупівлі бетонних блоків для захисту об’єктів інфраструктури не безпосередньо у заводів-виробників, а через мережу посередницьких фірм. У результаті вартість будівельних елементів для державної компанії подекуди у два рази перевищувала реальні ринкові показники, що вкотре підсвічує проблему появи сумнівних бенефіціарів навколо фінансування оборонних потреб паливно-енергетичного сектору.
Зокрема, за один захисний легоблок розміром 120 сантиметрів, призначений для безпеки газотранспортних магістралей, державний бюджет сплачував 10 800 гривень. Водночас інша велика держкомпанія — «Укртранснафта» — купувала абсолютно ідентичні конструкції на ринку вдвічі дешевше. Попри однаковий матеріал, виробничі умови та внутрішній ринок, кошторисна вартість товарів для газового оператора формувалася за окремими аномальними прайсами.
Згідно з розрахунками парламентаря, лише за період останніх семи місяців 2025–2026 років сукупний обсяг імовірних фінансових переплат на користь комерційних посередників міг скласти близько 70 мільйонів гривень. Крім того, ще орієнтовно 80 мільйонів гривень закладено у кошториси майбутніх етапів забезпечення. Це свідчить про те, що виявлена схема не була поодиноким випадком, а успішно масштабується на наступні бюджетні періоди.
Прикметною рисою цих мільярдних закупівель стало те, що переможцями тендерних процедур ставали анонімні фірми, які не володіли промисловими потужностями, відповідним професійним досвідом чи матеріально-технічною базою. Мова йде про типові структури без власних заводів та спецтехніки, єдиною перевагою яких була наявність банківського рахунку та доступ до підписання державних контрактів.
Своєю чергою, журналісти-розслідувачі встановили наявність прямих зв’язків між цими компаніями-постачальниками та найближчим оточенням очільника служби внутрішньої безпеки «Оператора ГТС України». Саме цей відомчий підрозділ наділений повноваженнями щодо фінального погодження та затвердження специфікацій на будівництво фортифікаційних споруд. Таким чином, посадова особа, підлеглі якої безпосередньо візують тендерну документацію, через родинні зв’язки виявляється інтегрованою у бізнес отримувачів державних коштів, що викликає логічні запитання щодо прозорості захисту критичних об’єктів від зовнішніх та внутрішніх загроз.
