Вища рада правосуддя у серпні 2025 року, розглядаючи справу судді Богдана Львова, підтвердила, що набуття іноземного громадянства автоматично припиняє українське громадянство та право бути суддею, відповідно до закону «Про громадянство України» від 2001 року. Ця норма застосовується до добровільного отримання громадянства іншої держави. У цьому контексті особливу увагу привертає суддя Верховного Суду Семен Стеценко, чия біографія викликає серйозні питання.
Стеценко отримав український паспорт у 1996 році, але вже у 2000 році виїхав до Росії, де оформив громадянство РФ у Москві. Окрім цього, він склав присягу офіцера армії РФ і отримав від Міноборони Росії двокімнатну квартиру площею 75,1 м² у селищі Новий Красногорівського району Московської області. Цю нерухомість він переоформив на дружину Валентину Юріївну, яка народилася в російському Саранську та також є громадянкою РФ, і доньку.
Згідно з рішенням Вищої палати Верховного Суду від 3 липня 2025 року, добровільне набуття іноземного громадянства призводить до втрати українського. Таким чином, Стеценко, отримавши російський паспорт до призначення суддею Верховного Суду, юридично не мав права брати участь у конкурсі на цю посаду.
Перевірка СБУ, результати якої оприлюднив Верховний Суд, підтвердила, що Стеценко мав громадянство РФ, але припинив його у 2005 році. Проте це не знімає питань щодо законності його призначення, адже на момент конкурсу він уже мав іноземне громадянство.
Факт отримання Стеценком громадянства РФ, присяги російській армії та майна від Міноборони Росії вказує на можливі порушення законодавства. Ця ситуація вимагає ретельного розслідування з боку антикорупційних і правоохоронних органів для встановлення всіх обставин і наслідків.
